БМВ - с пламенем в сердце

группа любителей автомобиля BMW и совсем нет разницы кому какая модель нравится, нас объединяет одно - сама марка автомобиля)
20+ підписатися

БМВ - с пламенем в сердце

Пошук

Пошук в архіві по фразі "почуття"

Чи зможу я душу віддати!!!?!?!?!

Ти була поруч, Я тебе обнімав. І в волосі твої Я лице своє ховав. Чи бути нам ближче, Ніж зараз ми є? Не знаю.... Та знаю, Що зараз добре мені... А тобі?? Я бачив в очах, Стада чортенят, Щасливих, веселих, І трішки сумних. І не знаю що зробити, Як підтримати тебе. Як би я тільки міг душу віддати, Щоб зробити щасливою тебе!!!!

Дотик.....

Ліжко і дві душі, На відстані, Лежать поодаль, Як через цілий всесвіт. Але тягнуться, Один до одного, Через перепони Через світи І зорі що душі зігрівають. І твоя долонь, Яку своєю я накрив, У вісні, не пам’ятаючи себе, Але з душою і любовю... Єдиний дотик, Створює цілий світ, Грає щастям і любовю... З тобою!!!!!!!!!!

Для тебе!!!!

Білі мухи, Холодні, відкриті, Що не мають жалю, Що не мають почуттів.... Б’ють у лице, Засліплюють очі, Скривають дорогу, По якій я іду... До тебе.... Яскравий ліхтар, І пар від сніжинок, І ясність того, Що не всесильні вони. І біла земля, Що робить шляхи, Однаковими, Що готує сюрпризи, За кожним кутом.... І не вистачає тепла, Вогню душі, Що сяє давно, Давніше ніж Сонце, Що прекрасніше зірок, Що яскравіше за все, Що бачили очі, Що відчувала душа... Та стежинки закриті...

Читати далі...

Сон??

Туман і дорога Що скрита під ним, І в’язнуть в ньому Всі мої думки... Думки... Сильні, ясні, Але не знаходять виходу, Не знають що зробити... Дія... Що зробити коли прив’язаний, Прив’язаний до землі, І вкрита вона Прозорим склом. Лід... Тонкий прозорий, Крізь нього можна все побачити, Але чи не впадеш Зробивши крок?? Дорога... Звідки і куди?? Куди приведе?? Що буде в кінці??? Кінець... Щось завершене, Ціле, міцне.... Як почуття. Почуття... Тонкі, легкі обійми, Та чи...

Читати далі...

Надто багато думок.....

Відчуття тепла, Розуміння від друзів... Прояв емоцій, Та нічого з них на обличчі. Розуміння себе І того що ти хочеш... Сумно... Вітер сильний, поривчастий, Неслухняне волосся І буря емоцій... Музика - сильна, голосна, Щоб не чути себе, Щоб не чути весь світ... Марно... Я відчуваю весь світ, Відчуваю себе, Я знаю себе І емоції в мені... Білий сніг на зеленій траві, Чорні дерева, На фоні світлого ліхтаря... Я розумію себе, Та чи зможу прийняти Те що в мені, Те що хочу...

Читати далі...

Думки під сніжною крупою.......

Темне небо молока, Мокрий сніг і пронизливий вітер. Не видно нічого, Бо сиплеться з неба холодна крупа: Засипає очі, коле лице - Так наче шкіру ріжуть, Рвуть і проколють... А мені приємно, Я відчуваю себе... Це не маска - це я, І думки не крутяться в хороводі, І життя просте - іди вперед, А люди навколо смішні - Ховають маски, не дають торкнутися, Бояться стати ніжними І болі що всередині, А мені все одно - Навіщо, я живу, та для чого?? Для неї, для кого, хто вона?? А крупа...

Читати далі...

Думки...

Очі закриті, Бо хмари навколо, Важкі, непроглядні І туман, наче важке густе молоко. А на обличчі посмішка, Та чи весело мені, Чи є в мене щастя? Скоріш за все ні! Я проґавив свій шанс, Свій сонячний зайчик, Не зрозумів, злякався, Не протягнув на зустріч руки. А може так треба? Адже я егоїст, Я хочу щастя, Та що я можу дати взамін?? Так я злякався, Але чого: Правди про щастя? Чи того що в мені???....

Капля слабкості

Капля. Невже почався дощ. Обіцяли ж сонце. Але на небі немає жодної хмаринки. Значить це не дощ. Знову капля. Вона спокійно непоспішаючи стікає вниз по щоках, вивчаючи кожну клітинку, кожний міліметр, ніжно лоскоче шкіру. Тихо доходить до лінії губ, ненадовго затримується над верхньою губою, борячись з рельєфом обличчя, переборює його і потрапляє на губи. Я лизнула губи язиком і відчула солоний присмак. Невже це сльози?... Я плачу?... Я ж обіцяла собі неплакати. обіцяла бути сильною І досі ...

Читати далі...

Боляче, коли люди міняються....

Ти не справжній, ти - синтезований, Поліестру дві треті, третина - коттону, Перецукрено, пастеризовано, В етикетки барвисті загорнуто. Хоч і з гарантією - та вже використаний: залаковані стерті кутики. Тій душі, що колись була розхристаною, Не забули пришити гудзики. Ганна Шишкіна &nbsp...

Читати далі...

На свіжому повітрі

Сьогодні я вирішив виїхати на природу, але вона про це ще не знає... Вона подзвонила в двері. Відкривши їх я побачив шикарну картину: зелений топік, коротка світла юбка, прозорі колготки і І босоніжки на високому каблуку... Я запросив її до квартири, як тільки двері були замкнені вона опинилася лицем до стіни з заведеними назад руками, по її реакції я зрозумів що їй подобається... Зв'язавши її руки я зав'язав їй очі і вставив в рот кільце - воно не дозволяло закрити рот, а ремінці надійно...

Читати далі...