Здивуй і полони

Здивуй мене, а ну ж! Уяву полони! Ввійди, фортецю захопи, чи зможеш?! Боїшся, я сприйматиму вороже, Що ти оратимеш мої лани? Пручатимусь… Здасися? Чи відступиш? Тримай якнайміцніше! Й ніжно… Ти… А втім… Можливо, вартових підкупиш? О, переможцю мій! Не відпусти!.. 08.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111090897

• The Beauty!
• 8.11.11, 23:47

Ніжна мотузка...

[Приєднана картинка] В неї затекли від мотузок руки, а в роті пересохло через кляп... Вона лежала вже більше години... для неї це були нові відчуття: страх змішаний, беззахисність і розуміння що з тобою можуть зробити що завгодно... ЇЇ зв'язав один знайомий з яким вона приїхала на дачу, а потім він вийшов з кімнати. Двері відкрилися. На порозі стояв чоловік на вид 30-35 років з приємним відкритим лицем. В неї не було ненависті, але були страх і цікавість - що буде далі.... Він підійшов до ...

Читати далі...

• Alucart
• 17.08.08, 19:35

Січень плаче дощем

Я не печалитимусь тим, що ти далеко, Не перейматимусь тривалістю розлуки; Не захлинатимусь плачем та від розпуки Не простягатиму в благанні ніжні руки Так, ніби крила розправля лелека. Мене не цілуватимеш щоранку, Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним. Не називатимеш мене ані Коханка, Ані Дружина - бодай, подумки, невільно… Не заспіваю немовляті колисанку, Малеча не ходитиме до школи, Домівку сміх не звеселить дитячий; «Батьки ...

Читати далі...

• The Beauty!
• 26.01.11, 22:24

Перечитуючи Лесю ...

[Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я...

Читати далі...

• Вишиваночка
• 8.10.09, 22:46

Ти - віддзеркалення моє.

Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю... написано 09.11.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170 [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

• The Beauty!
• 9.11.09, 21:11

Кольори життя!!!!!!

Якого кольору небо, А зорі що сяють в ночі І сонце яскраве і ніжне, В теплі весняні дні?? А ж кольори особливі, Що змінюють наше життя, Що поряд і разом із нами, Залишаться на довге життя. Це ніч випускного - Теплого літнього дня, Коли життя просте безтурботне, А позаду відрізок життя. Це сонця промінчик, Що з за горизонne проб’ється, В літньому лагері, Після ночі без сну... Чи просто кольори під настрій, Ти х самих вікон в ночі, Чи трави на світанку, Чи водиці грози.... А є ...

Читати далі...

• Alucart
• 17.03.09, 21:56

Доля

Змирився мабуть із судьбою. Прокляв, забув, сльозу не ллю. І розпрощавшися з тобою Не шепочу вночі - ЛЮБЛЮ! І не гремить вулканним гулом Ім`я твое в мени. - Прошло Усе забулося, заснуло, Немов нічого й небуло! Мабуть змирився із судьбою. Не ремствую, не ллю слозу, Але кивни лише бровою.... І на колінах приповзу. І оживу, і знов проснуся Як грім той ранньої весни. Й з судьбою знову поборюся! Лише поклич, лише кивни! Іван Немирович!

• ветеринар
• 9.04.08, 20:25

Для чого душа - коли є думки.....

Яскравий ліхтар, Де залишилась лише одна лампа. Сірий асфальт І мої кроки по ньому... Важкі, тягучі думки, Про всіх і про себе І про те що було, Про те що є і буде!!! Особливо буде.... Чи можна жити, Коли немає нічого? Чи хочеться жити, Коли є все... Але ти розуміеш, Як це далеко, Чи ближче, На відстані витягнутої руки, Або ще ближче - У серці - ти тільки прийми!!! І можна руку протягнути, Приласкати і зігріти, Полум’ям своєї душі, Та чи зможеш зробити це, Знаючи що...

Читати далі...

• Alucart
• 30.01.09, 22:00

Думки під сніжною крупою.......

Темне небо молока, Мокрий сніг і пронизливий вітер. Не видно нічого, Бо сиплеться з неба холодна крупа: Засипає очі, коле лице - Так наче шкіру ріжуть, Рвуть і проколють... А мені приємно, Я відчуваю себе... Це не маска - це я, І думки не крутяться в хороводі, І життя просте - іди вперед, А люди навколо смішні - Ховають маски, не дають торкнутися, Бояться стати ніжними І болі що всередині, А мені все одно - Навіщо, я живу, та для чого?? Для неї, для кого, хто вона?? А крупа...

Читати далі...

• Alucart
• 8.12.08, 20:59

Коханому

Ти мій єдиний і коханий, Ні з ким у світі незрівняний, Понад усе тебе люблю, Для тебе небо прихилю, Віддам тобі усе тепло і ласку, І поведу тбе в чарівну казку. Здійсню усі твої я мріїї, Розбужу приспані надії. І сонця ясним променем В душі моїй проллється Те щастя,що ім"ям твоїм зоветься.

• Voloszka
• 11.08.09, 13:31