Хочеться...

Хочеться бути хорошою і привітною. Зі всіма. І не крізь зуби, а щиро та віддано. Хочеться бути вірною. Завжди. Бути вірною собі, тобі. Хочеться мати багато справ і скрізь встигати. Бо так треба. Хочеться не хворіти. А просто радіти життю. Хочеться бути "пухнастою". Щоб ти завжди міг з насолодою притулитися до мене. Хочеться бути теплою. Гріти тебе. Гріти тих, кому цього тепла бракує. Хочеться бути собою. І не забувати хто я є. Хочеться бути з тобою. Завжди...

Читати далі...

• Funny smile
• 25.09.10, 13:38

Ґеорґ Тракль "Рондель"

Зів`яло золото годин, настав брунатно-сірий вечір. Чабанська мила дудка вмерла- вона як синьо-сірий вечір, зів`яле золото долин. переклад з німецької Терджимана Киримли

• фон Терджиман
• 28.12.09, 20:59

Ґеорґ Тракль "Супроти дул..."

Супроти дул шикован є нарід. Бій барабанів, темні потили`ці. Кривавий зиз, хода, сталевий брід. Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія. Тут Єви тінь, червінці красні, гін. Свята вечеря. Хмара промениста. Дванадцятьох зібрався ген загін, кричать ві сні : "О господи, заїсте!" Святий Хома торкається ноги. переклад з німецької Терджимана Киримли

• фон Терджиман
• 28.12.09, 18:17

Ґеорґ Тракль "В одному покинутому покої"

Шибка, з квітками фіранки. У кімнаті гра орґан. На паласі- тінів танки; світло плямами мруга`. Гілля про`менями грає. Пляше скуписько комах. Десь коса травицю крає; став болотистий запа`х. Подих чий бентежить мене? Хутко щурики* летять; десь там в золоті-безмежжі тихо падає листва. Гіля промінь пориває; світ вечірній здичавів. Хтось у двері зазирає на жовтаві килими. Груші пахнуть медом терпким... Треба хвірточку закрить. Голова лихому терпить- білі ваблять ї зірки. переклад з німецької...

Читати далі...

• фон Терджиман
• 28.12.09, 16:13

Ґеорґ Тракль "Прекрасне місто"

Старі пляци, соня, спека, злива золота, блакить. Молитовники, черниці; замовляють цура-пека. Ба, у кірсі світло-сірій щирі смерті розмалювки- чи парсуни пишні фюрстів. Ось, корони зуби шкірять. Журавель бадійку тягне. Гілки пазурями стали. Діти мріють, діти грають там, де ланцюг куфу тягне. Дівки попід образами* жах фарбований пильнують: переляк, тремтячі губи. Віблять дурників вустами. Дзвін полинув полохливий; чутно стукіт- служать, ходять; поставали скрізь по сходах. В небі десь орґанна...

Читати далі...

• фон Терджиман
• 28.12.09, 13:05

*** Звичайна мить…

Звичайна мить. Звичайний день. Звичайне небо темно – сіре. Звичайним кроком ти ідеш, Щоб знов сказати мені : «мила». Тих слів луна через роки Мене бентежить в ніч і в днину, І через мить, мов крізь віки Я в гі’ркі спогади порину. Гіркі? – не цей, і знов не цей, Та раптом серце захолоне, На самоті, поміж людей Нам знов зустрітись заборона. Звичайна ніч. Звичайна мить, Сповита сутінками сяйва, Мій звичний сон, в якому ти Щезаєш знову без прощання. 21,06,09 т.е.с.

• tessi
• 21.06.09, 12:30

І.В.Ґете "Надія"

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................

• фон Терджиман
• 10.11.08, 01:15

Друга спроба розширити межі українолюбства

ТАРАС ФЕДЮК * * * Чорний волик був чорний, бо це мій улюблений колір, панове. Він стояв під горою, гора була сірою так у житті повелося. Він жував едельвейс, горицвіт, ломикамінь та інші поважні рослини, Що отруйні, напевне, а волик живий і чорніший, як зразу. Його роги, як руки і ноги добродія Шіви, Його очі, неначе туркменський інжир на базарі Привозі, Його груди… о Господи, текст мені звідкись знайомий, Як і заповідь Божа, що рекомендує не красти...

Читати далі...

• TatianaR
• 24.07.08, 17:10

Біле і чорне. Ворони і сніг...

Біле і чорне. Ворони і сніг. Дивляться в небо дерева цукрові. Сонце за день укорочує біг, Вітер складає пісні гонорові. Щось у підвалах шукає пітьма, Може, одежу якусь до вечері. Все як учора, то просто зима Світом блукає і стукає в двері. [Приєднана картинка]

• rutzit
• 2.12.19, 20:00

Втома

Втома – і день має зміст, Вартість помітна на ціннику, Й новий написаний лист У нескінченнім щоденнику. Втома – і терпне душа, Хочеться снів, та з картинками, І заростає межа Поміж думками та вчинками. Все, що відбулось колись, Стало тепер аксіомою, Сили тихенько вляглись І називаються втомою.12.05.2016

• rutzit
• 6.09.18, 20:00