Єдиний поводир мого пера

Чужа судьба, але моя потреба, Єдиний поводир мого пера, Зіграй мені хоч раз на струнах неба, Сплети мені мелодію добра. Полегш мою незрозумілу ношу, Яку я сам собі обрав, нажаль, А більше я нічого не попрошу, Мій дивній сенс, натхнення та печаль.27.12.2015

• rutzit
• 20.07.17, 20:00

У долі неймовірні алгоритми

У долі неймовірні алгоритми,Енергія летить протуберанцем,Життя у скронях відбиває ритми,Керуючи шаленим, диким танцем.Ідеї дивні втілитись спроможні,Такі, як всесвіт - світлі, досконалі,Аби були долоні не порожніТа почуття даремно не пропали.21.12.2015

• rutzit
• 1.07.17, 20:00

Минали дні, бажали слави

Минали дні, бажали слави, На небо пнулися разом, Кружляли колом чорні ґави, Мені шукали білий сон. Скубли думки, їм було мало Уже отриманих тривог, Пливло життя та диктувало Свій нескінченний монолог.19.12.2015

• rutzit
• 24.06.17, 20:00

Зимова не мете пороша

Зимова не мете пороша, Та вже пора для білих днів, Осінній жовтий листоноша Згубив конвертики листків. Згубив, збирати їх не хоче, Капризне й вперте чортеня, Хоч додає хвилини ночі, Забравши тишком їх у дня. Та вже лунає увертюра Зимових опер вдалині, Та пише ніч мініатюри Морозним пензлем на вікні.05.12.2015

• rutzit
• 12.05.17, 20:00

Життя стояло на пероні

Життя стояло на пероні, Стискало пелюстки долонь, Текли униз струмки солоні Та їхав потяг осторонь. Він їхав у краї далекі, Краї небачених чудес, З яких дітей несуть лелеки, Маленьких рицарів й принцес. Там на сопілці радість грає І сонця квітне едельвейс… Життя мовчить, життя це знає, Та запізнилося на рейс.15.11.2015

• rutzit
• 15.03.17, 20:00

Вірність

[Приєднана картинка]ВІРНІСТЬНе тривож мене в снах, Моя вірність сумна! А лети, наче птах, Надвечір'ям з вікна! В полі вороном кряч, З журавлями курлич І нехай оцей плач Забере собі ніч ! Щоб ніхто не спитав: "Чом ти зранку сумна? Що за птах вилітав В тебе вранці з вікна?" Що йому відповім: "То мій сум відліта"? Чи ж іменням твоїм Обпечу я уста? Що було - не збулося: Ти...

Читати далі...

• Іва Квітка
• 4.07.14, 22:30

Немы...

Немы мои слова сегодня,Хоть криком рвутся из груди, Весна ступает осторожно Рассветом вспыхнувшей зари.Простор теплом и солнцем дышит,Рвет струны сердца тишина,Никто немой крик не услышит-Лишь эхом в стенах пустота.Немы слова, прозрачны слезы,Лишь сердце болью теребит,Весна ушедших не тревожит,Лишь нам во снах грозой гремит.т.е.с. 29.04.13

• tessi
• 8.06.13, 11:50

Мар’яна САВКА. ТРИПТИХ I

1. Поза тим, що його не зумієш назвати, Вміють трави рости по коліна, по серце. На листках перезрілої сивої м’яти – Вечорового коника скерцо. Заплітаєш себе в прохолодні косиці, Де стебло до стебла – як душа за душею. І встають дві зорі – дві сестри – дві черниці Понад вежею. Понад твоєю межею. 2. Ця вежа має літ зо триста Під сяйвом білого світила – Все, що лишилося від міста, В якому б я не заблудила, Не загубила того дому І стін просторої каплиці...

Читати далі...

• Tea_Rose
• 24.03.12, 11:09

Кенет

"Кенет", анґлійська народня баляда "Безсердий лорде, ти мертвець. Лілея розцвіла: настав їй раненько кінець, мороз її прибрав. Ти реготав, бив злидарів- у глину трамбував... Ніхто руки не дасть вдові коли мине` ваш фарт. Уходить ніч. Ти п`єш вино. Дивись-но, не пролий: мине життя з похмільним сном, проллються соки всі. У білом вершники примчать- я вірю: час прийде`, загинеш, пане, від меча. Герб Кенета впаде. Вив чорний пес: він знак збагнув невидимий усім: побачив Марґарет...

Читати далі...

• фон Терджиман
• 15.10.09, 21:46

Десерт на двох

Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...     (20 жовтня 2001р.)  ©Степанська Марина (SMG)

• The Beauty!
• 16.03.09, 19:56