Любові хочеш? Зрозумій урок, Накреслений віками на скрижалі: Якщо хтось є, світліше всіх зірок, То він повинен бути якнайдалі. Чи хочеш потонути в сліпоті?12.11.2015
Вкладає ногу день у стремено, Забувши про вчорашній тьмяний смуток, І тчуть дороги сіре полотно Непосидючі човники маршруток. Підставити б прийдешньому лице І сяяти невпинно, але хто зна, Відреагує як? Чи сприйме це Юрба людей, що надто вже серйозна? Все як завжди, і хочеться мені Повторення спалити павутиння, Роздати людям посмішки ясні Й додати трохи райдуги цвітіння.09.11.2015
Мы темнотою ровно дышим,Когда вокруг горит пожар,Друг друга мы в тиши не слышим,Испепеляя жизни дар.Души покой сжигает пламя,А через миг - тревог река.Ну почему же те, кто с намиНе слышат, как болят сердца.Вновь темноту рассвет рассеял,Но тень оставил у окна,Где звук неясный грустью веет,А по щеке скользит слеза.т.е.с. 07,06,13
Я буду облачком вдали,И тихим ветром в чистом поле,Я буду лучиком любви,Незримым сном в пустынном доме.Не беспокойся, мой родной,Я твой покой не потревожу, И отдаленною тропой Пройду с тобой сквозь зной и стужу.И в омуте бездонных дней Среди огней калейдоскопа,И в пустоте чужих идей Тебе не будет одиноко. Быть может не смогу сокрыть Все боли, горести, тревоги,- Лишь рядом быть, помочь прожить Все бездорожья и дороги. И пусть я облачком вдали Растаю – даже не заметишь, Я буду лучиком...
Душі лунка провінція... Наповнилась по вінця я Печаллю знов. І холодом Я обплела слова... Весна по світу ходить - І зроджує дива! Навколо - світло й кольорно! А в закутках душі - Все холодно... і холодно... На луках - спориші Плетуть свою небаченість, Кульбаби ген жовтять, І перші сни обачно так В повіках мерехтять. Скрізь - сонцесяйно й зелено! У радість увійти б! Набрати сміху в пелену, Жука в траві знайти, Тополевому пухові Розхристать світ тісний... Побачити б...
..........1 ..............................
Ты сохрани меня Господь, Своею лаской сберегая Когда беда стучится вновь, Когда душа в огне пылает. Когда в ночи бредут сквозь мрак Тревоги, горести, сомненья, Когда не мил грядущий шаг, Когда гроза среди веселья. Среди забав и праздных дней Храни мой дом, мой дар и силу, Ты засуху...
Сонечко скік та скік, День потихеньку в’яне, Спить у березах сік, Соку іти ще рано. Котиться час униз, Сивий крадеться грудень, Тільки весна колись Ще неодмінно буде. Буде інакший рік, Будуть думки бездонні, Буде з берези сік Капати у долоню.[Приєднана картинка]
Стовпчики сподівань, сходи твоїх надій. Знизу на гору глянь. Бачиш країну мрій? Треба туди піти буде складним цей шлях. Все подолаєш ти. Вірю. Тримай в руках силу своїх бажань, радість чарівних днів, впевненість. Сильним стань. Дій! Це міцніше слів.
Холодне безлюдне поле. Небес збайдужіле дно. Застигли камінням тролі З казок, що пішли давно. Калюжі схопила крига. Наливсь виднокіл свинцем. І бавиться вітер снігом, Що хмари трясуть тихцем. За спомини сон тримає (даремний, насправді, труд), І часу давно немає. Що треба йому отут? [Приєднана картинка]