* Як хочеться кохання, Чарівного кохання. Жаданого безсоння, Солодкого страждання. Коли в шаленнім вирі Солодко завмираєш. В екстазі шаленієш, І мало не вмираєш. У пристрастнім безумстві Про щось шепочуть губи. Той шепіт окриляє, Відроджує і губить. Такі вуста жагучі Казкову дію мають. Від них жіночі груди Трояндой розцвітають. Прийди ж скоріш до мене, Моєй коханой будеш. Цих зустрічей чудових Повік ти не забудеш. Михайло ДІД. Алчевськ.
Представлені у хронологічному порядку знайомства.
[Приєднана картинка]
LANA
http://photo.i.ua/user/968877/
Про те, що реально важливо, Без чого прожити непросто, Відверто сказати б змогли ви, Спустившись з вершин свого зросту? Навіщо вам магія слави? В простому відчуйте потребу, Бо там, унизу, теж цікаво,Не гірше, ніж в вашому небі.[Приєднана картинка]
Йде мандрівник вечірнім шляхом, Бреде, з дороги не звертає Куди веде той шлях далекий, Дізнатися надію має. Хоч гострий зір і розум має, Та, все ж, не знає йде куди. Не зає, бідний, що дорога Імення має: "В Нікуди" І що в кінці дороги дальньої Ніяк могили не мине Бо він надіється, сердега,- Його ся чаша обмине. Та ще ніхто у цьому світі По два життя не проживав. Що б перше - то була чернетка, А друге начисто писав. 31 жовтня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.
* Дощ за вікном тихо пісню шепоче, Наче мені нагадати щось хоче. Може про те, що в колишнім житті Кращій був вибір земного путі. Дужче страждалося, краще любилося, Тільки нічого з того не лишилося. Одноманітність все стисла щоденна. Тягнеться гумою сірість буденна. Кохання чомусь стороною пройшло, А може воно ще мене не знайшло? Як важко його в безнадії чекати, Та де ж в цьому світі його розшукати? 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.
Розгубила себе на частини, розлетівся шматочками пазл, і не схожі на мене картини хтось вмуровує в профіль й анфас. Гострим цвяхом на серці шкребоче сороміцькі й лайливі слова, мовби душу всю випити хоче, та вона в мене вічно жива. Зафарбую загублені частки небом, сонцем, красою землі і чарівну придумаю казку, хай дарує натхнення мені. 12.10.2017
Побачив у блозі AQv@ фото
http://photo.i.ua/user/581852/
Закрита простором У вакуумній клітці. Квадратним Господом, Мальованим на стінці. Округлим м’ячиком Я б’юся головою. Поманиш пальчиком Піду я за тобою. Трикутним розумом Збагнути я не можу Во імя Господа, Чи Будди, чи другого? Пустими мріями Шукаючи пустого. Твоїми крилами Руйнуючи святого. У формі хаоса Я буду будувати. Фортецю Теоса, В якій лишень квадрати. 2007-й. Мій:)
Ранок, комп, дівчИна в "Асі", Ось і зустріч відбулася. Поцілунки, привітання: -Добрий день, моє кохання. Віртуальне, не реальлне, Тільки завжди актуальне. Це дарує всім уперше Нам сторіччя двадцять перше. Потім зробимо застілля, Дивне інтернет-весілля. І куди ж тут правду діти - Віртуальні будуть діти. Віртуальний дітсадок, Школа,віртуал-урок. Інтернет-бібліотека, Ресторан, сексшоп, аптека. Секс, баталії, вино В інтернеті є давно. Можем бути ким завгодно...
У блозі konfetti-s побачив фото. Із дозволу хазяйки опублікував його у своєму блозі із коментарем. [Приєднана картинка] * Чи може то навмисне так, А, може, без причини, Із фото посміхнулася Чорнявая дівчина. Чарівна посмішка її У душу, враз, запала І дівчина далекая Неначе рідной стала. Про те, яка ти у житті Нічого я не знаю І не мені казала ти Слова:-Тебе кохаю. Та тільки посмішка твоя. Приглянулася зразу. -Неначе знав усе життя,- Подумалось відразу...