Українська поезія

Вірші українських поетів, вірші молодих авторів, гуморески, байки, громадянська лірика, поеми, поетичні шаржі, ...
40+ підписатися

Українська поезія

Пошук

Пошук в архіві по фразі "любовна лірика"

Коли блукаєш ти в моїх думках

[Приєднана картинка] Коли блукаєш ти в моїх думках, нічна зоря тремтить як в лихоманці, а вітер мрій танцює дикі танці і цілий світ тоді в моїх руках, коли блукаєш ти в моїх думках… Коли цілунком дихаєш мені у спину вітром, струшуючи листя, зриваючи з очей сльозинки чисті, я оживаю сонцем уві сні і оживаєш сонцем ти в мені! Коли приходиш ти у мої сни, сідаєш на краєчку мого ліжка, я п’ю до дна хмільну твою усмішку і небо вмить стає мені тісним, коли приходиш ти у мої сни...

Читати далі...

Не буду

Я більше не боюсь твоїх очей. Перегоріло. Попелом у тиші Всі почуття недоспаних ночей, Яких відрікся ти, мене убивши. Не знаю. Може не кохала я? – Кохання ж бо не може спопелитись… А я душею більше не твоя, Хоч так хотіла серцем твоїм битись. Я так хотіла стати твоїм сном, Ридала від безсилля щось змінити, А ти кохання залишив за склом, Щоб я дивилась й не змогла зігріти… Я стільки в сонця випила весни, Та все дарма, тебе не розтопити… Як хочеш, зрадницею ти мене назви...

Читати далі...

Лише оглянутись…

Заплаканий вечір. Набридливий дощ у імлі вистукує срібними краплями ноти вже звичні… Я пальцем малюю на ледь запітнілому склі тебе із усмішкою того дощу на обличчі. Далеко від мене. А хочеться так мені знов лише оглянутись – і ти будеш поруч зі мною… І що тоді дощ із плаксивих краплинок-оков,– я буду сміятись хмільною до згуби грозою. Лише оглянутись… Не смію… боюсь пустоти, не хочу у ній потопати самотньо без тебе, боюсь, озирнуся, а там будеш зовсім не ти, а іншого ж навіть...

Читати далі...

Без тебе

Сміється місячний промінь, Та ця усмішка не люба, Та ця усмішка – лиш спомин Про блиск бажаних очей. Без тебе сонце не сонце, Знов день – одна тільки згуба, І знов штрихи на долоньці Безумно довгих ночей... Палає зорями небо, Співає веснами вітер, Але весна, що без тебе Лише міраж, – не весна… В її усмішках сльозинки Ще й досі вечір не витер – Без тебе сліз намистинки В очах не сохнуть до дна.

Давно не дихала тобою

Я так давноНе дихала тобою, Не куштувала уст, Із присмаком двобою.Не зазирала в очі, Смутку повні, Не гладила щоночіТвої долоні.Не поринала в тебе, Упавши в небуття, Не просиналась поруч, П'янка від каяття.Не дмухала на вії.Все ставлячи на карту, Я не благала БогаТак віддалити завтра...[Приєднана картинка]

Про тебе я мрію…

[Приєднана картинка] Про тебе я мрію… Зігріваючи ночі осінні, у світанку крадучи проміння, бо інакше не можу… не вмію… Про тебе я мрію… Твої очі малюю зірками, твоїх уст знов торкаюсь дощами і плечей… хоч мабуть і не смію… Про тебе я мрію… Про твою найніжнішу усмішку, «Добрий ранок!» цілунком у ліжку, від якого я вкотре сп’янію… Про тебе я мрію… Кожну мить, кожну долю секунди моє серце з твоїм битись буде… якщо навіть немає надії… про тебе я мрію…

Миттєва зустріч

[Приєднана картинка] Тремтіла тінь на кінчиках повік, Вона як йшла - мелодії плелися!Зненацька жінку вгледів чоловік -Завмер від здивування й зупинився.Так і стояв. Парфумів ніжних шлейфЗалоскотав у грудях чоловіка.Красиво хід творила дама треф, Збагнув зненацька, що пропав навіки.Прийшов до тями - двері відчинивМужчина, що заплутався в шуканнях.- Дозвольте бути поруч, - говорив, -Дозвольте вас оберігати, пані!Ледь піднялися кутики губівУ жінки, що тримала...

Читати далі...

Запроси мене на чашку чаю.

Запроси мене на чашку чаю. Та не дуже чаруй лиш, вважай, А то раптом ще я закохаюсь У такий ароматний твій чай. І тоді я вкраду в тебе спокій: Без запрошень приходити я Буду знову і знову, аж поки Не напою свої почуття. Чи дзвонитиму ще опівночі, Бо &nbsp...

Читати далі...

Ти підеш

Ти підеш, не лишивши й слідів, озирнутись назад не посмієш, а я буду сльозами віршів розмивати сполохані мрії… Ти підеш, залишивши мені лиш думки, дико сплутані снами, що стікатимуть знову по склі то чорнилом, то сіро дощами. Ти підеш… Я присплю крадькома всі бажання і пристрасті ночі, та коли тебе поруч нема, то чомусь не всміхаються очі… Ти пробач… за цей сум у рядках, за ці сльози дощу і чорнила… Ти від мене втікай, але так, щоб тебе я знайти не зуміла…

Поверни

Я до тебе писала віршами, Малювала тобі серця крик І чекала тебе вечорами, Зігріваючи в небі зірки. Я тебе серед всіх перехожих Безупинно шукала щодня… І ночей не злічити тривожних, Коли кликала в сні тебе я… Якщо мрії всі наші забув ти, То чекання моє, мрії й сни, І всі вкрадені вірші й малюнки Ти, буль ласка, мені поверни!