Українські звичаї та традиції

Пошук

Пошук в архіві по фразі "мої вірші"

Що ж то за дивна весна?

[Приєднана картинка] – Мамо,дивись – знову сніг Падає з неба на нас, Стелиться тихо до ніг… Але ж настала весна! Мамо, сніжок навесні Тане й водою сплива – Ти ж так казала мені… Що ж то тоді за дива: Гарно співають пташки, В травах кульбабки смішні, Й білі сніжинки з руки Так і сміються мені?.. Мамо, поглянь – деревце Все у снігу виграва! Що ж за сніжиночки це? Що ж то за дивна весна? – Донечко, бач – он в гіллі Вітер пустує собі Й білі пушинки малі Сипле в...

Читати далі...

Не тою

Я була для тебе не тою, котру ти хотів обіймати, котрій із кохання мелодій хотів ти стелити шовки. Я була для тебе чужою, якій залишалось ридати самотньо у ліжку холодній, де попелом стали зірки... Я була не тою для тебе, цілунками спрагло котру ти хотів би вкривати відверто від пальчиків ніг до повік. Навіщо ж ти дав мені небо, наливши у нього отрути? Убий мене! Краще померти, ніж бути не тою повік...

Розмова

– Друзі, погляньте он там Хто це так пестить Ромашку? – Гордий спитався Тюльпан – Може це фея із казки? – Чи із небес до землі Ангел злетів, може, нині? – Прошепотіли малі Ніжні Фіалочки сині. Здувши росу з пелюсток, – Може це наша царівна? – Тихо озвався Бузок – Або принцеса чарівна? – А, може, це із лісів Мавка до нас завітала, Вмитись щоб в нашій росі? – Біла Троянда спитала. – Ні! – Маргаритка ясна Квіт посміхнулась родині – Це завітала до нас З чистим серденьком...

Читати далі...

І от зима…

І от зима… Подвір’я оніміло (навіщо слів порожня метушня?) Виблискують сніжинки білі-білі У срібній гриві хмарного коня. Якесь тепло розлито понад світом, Хоча морозом світиться блакить, І огортає душу оксамитом, Та чайник розтривожений кипить.[Приєднана картинка]

Сьогодні вечір добрим є...

Сьогодні вечір добрим є. Сьогодні вечір – старомодний: Неквапно час копитом б’є, І світ до радості голодний. Повільно падають зірки, Душа мугикає колядку. Тепло торкається щоки, Тепло безмовності і згадки.[Приєднана картинка]

Весна!

Просинається земля … дзвінкими струмочками, молодими листочками, піснею журавля молодіє земля. Ніжно пахне рілля, жовтими первоцвітами, &nbsp...

Читати далі...

Не карай

Не ховайся, надіє, за хмарами, Не тьмяній за вуаллю дощу, Тіні сумнівів й так вже примарами Нас доводять до крику й плачу. Не лети, синя птахо, налякано До гарячого сонця-вогню, Вже і так нами стільки оплакано І поховано мрій у броню. Не стихай в серці, віро! Молитвою Нас рятуй від убивчих доріг. Тільки ти і маленькою крихтою, Нагодуєш нужденних усіх. Нам би дихати, та не руїнами – Дим у грудях ковтком полину...

Читати далі...

Та тільки...

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє Повітря наповнене подихом мрій, Та тільки в душі заметіль завіває Останні штрихи вже зчорнілих надій… Хотілось би так підкоряти вершини, Летіти, п’яніючи до забуття, Чи просто дивитися в очі дитини І бачити в них світлу мить майбуття. Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки У що ж тут повіриш, як всюди брехня, А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки – Зітхає знедолена ненька-земля… І плаче земля грозовими дощами, Від зброї, наркотиків...

Читати далі...

Ще зовсім недалеко

Ще зовсім недалеко до весни,а я замерзла. Чашечкою чаюя хочу відігріти свої сни,та солоду для них не вистачає.Ще зовсім недалеко до дощівпривітних, теплих, а не льодовитих,та тільки б не стопити почуттів,отих, що заставляли взимку жити.Ще зовсім недалеко до тепла,а я навчилась дихати морозом,а я згоріла полум'ям до тлаіще тоді, коли сушила сльози.

Нелюдяна людина

[Приєднана картинка] Прекрасне все, що Бог створив:Дерева, квіти, трави,І скільки чудних в світі див...Ми ж - губим їх роками. Он квіточка серед травиРосла на радість небу,Та ось пройшовся черевик...(Пояснювать - не треба...) Пташину Бог ростив гіллі,Співала ніжно-ніжно,І пташеняточка маліРосли собі безгрішно... Та ось людина в ліс прийшлаІ постріл в тиші гримнув,Пропала пташечка мала,То ж Божий твір загинув... Старенька бабця край воріт - "Чорнобильська мадонна&quot...

Читати далі...