Українські звичаї та традиції

Пошук

Пошук в архіві по фразі "мої вірші"

Вспокоєно, зажурено до сліз...

Вспокоєно, зажурено до сліз, Холодні хмари буцають лобами, Тримає небо вижовтілий ліс І зваблює у сутінок грибами, Де листям постіль стелиться луні, Де самота і тиша – досконалі, Де сплять в мохах перестарілі пні, І калинові сняться їм коралі.[Приєднана картинка]

У полі, за туманним ставом...

У полі, за туманним ставом, де тіні стомлена блакить, де птах нічний бере октави, і час поволі цебенить, Де кожна мить жива і славна, і місяць палить смолоскип, Там спить зерно в колисці давній, та бачить сон про теплий хліб.[Приєднана картинка]

Дві жінки

Дві жінки спрагло п'ють з долоні. Одна - вже мати. Друга ще у лоні дитину не носила, Їй щастя - лише мати, а другій вже несила... Проб'ється ніжність раптом Крізь руку... Пам'ять знов - Воскрешує любов... І Доля пестить їх обох, Від зла оберігає Бог. Та чи одягнуть ці жінки З ромашок степові вінки У сонячні щасливі дні - Не знать ні людям, ні мені...

ВЖЕ ОСІНЬ...

ПОХМУРО ОСІНЬ ПО ЗЕМЛІ СТУПАЄ І ЖОВТИМ ЛИСТОМ ЗЕМЛЮ УКРИВАЄ. НЕСЕ З СОБОЮ СІРІ Й СИВІ ХМАРИ, ВЖЕ НЕ ЗАПАЛЯТЬ НЕБА КРАЙ СТОЖАРИ.... НЕ ЗАГУДЕ В САДКУ БДЖОЛА У КВІТЦІ... НЕ ЗАБЛИЩИТЬ РОСИЦЯ У ТРАВИЧЦІ... НЕ ЗАСПІВАЄ СОЛОВЕЙ В ГАЙОЧКУ... НЕ ВИЙДЕ КРАСНА ДІВЧИНА В ВІНОЧКУ... ВАЖКИМИ КРАПЛЯМИ ЛИШ ДОЩ В ВІКНО ПОСТУКА, ВІН НАГАДАЄ НАМ - ПРИЙШЛА З ЛІТОМ РОЗЛУКА. І КОЖЕН ДЕНЬ ТУМАНОМ ОПОВИТИЙ, РЯСНИМ ДОЩЕМ І ЗЛИВОЮ УМИТИЙ... [Приєднана картинка]

Двi закоханi дiвчини...

[Приєднана картинка]Цвiтуть дзвiночки на веснiI сповiщають деньПро двох закоханих дiвчатЇх поцiлував напевно БогБiжiть душею i любiтьНосиками трiться собiЯ трави вам встелюI сон ваш обережу)))!!!

Вже липень грозами гуде...

Вже липень грозами гуде, Нагнівавшись неначе, І яблунята де-не-де Попадали з гілляччя. А для голодної душі, У тихій прохолоді, Туманні варяться борщі На буряковім сході.[Приєднана картинка]

Ніжне падіння (декаданс)

[Приєднана картинка]...як пахне тихо крові вуста твої німіютьта мовчки стогне янгол білийсивіючи в очахтепер ми будем разом скутівуста свої вологінаповниш сим дивним молокомі ти поринеш птахом внизде срібні течуть водиде можна танцювати джасде храми не потребують дзвоніва дзвонарі дзвонять в насмоя голубка чорненькабліде моє кошенняна тебе я полююі вполювався сама кров все пахне тихой тече наша тепла печаль...)))

весняні метаморфози )

Оголені очі пливли океаном І охкали важко вуста кам'яні, Вели обережно і зовсім нежданно У пломінь цілунку весни у вікні. Долоні нездвижні тягнулись до сонця, До теплих і ніжних закоханих рук. Світився промінчик бажання в віконці, Любов'ю розлився весни вічний рух. Приховані думи тривожили душу, Зітхало утомлено серце, мов гріх. Я сонячний відблиск посіяти мушу, Щоб згодом зібрати кохання і сміх. Відверто-причаєну ніжність зустріну, Ловитиму доторк твого миготіння І...

Читати далі...

Над озером осінь...

Над озером осінь, І день в німоті, Над озером небо Блищить сивиною, Чи я тобі був У твоєму житті, І чи залишусь У тобі хоч луною? За озером сад, У саду тихі сни, За озером яблукам Падати скоро, А я іще тут, Хоч і тонше струни, А я іще пам’яттю теплою Хворий. О, віро моя! Чом тримаєшся ти? О, думи мої! Чом ви й досі гризотні? Над озером осінь, І місяць іти Збирається в ніч По небесній безодні.[Приєднана картинка]

навіяно Депресняком

Лишаю поза Мріями своїх Іллюзій Таки нездійснені Слова.. Чи то заснув мій Дар, чи я ще досі сплю... Не йдуть слова Душі не пада на папір краплина від сльози...