Українські звичаї та традиції
Пошук
Пошук в архіві по фразі "мої вірші"
На ніч
Вже стомлено злипаються повіки, Думки розсіяно злітаються до снів І тільки вітер стукає у вікна, Від тебе подолавши сто світів. Дихнеш крізь сон і я тебе відчую, Не знаючи як ти далеко й в сні, Не знаючи як ніжно ти цілуєш Не вітром, а устами… тілом всім… Волоссям пробіжаться твої пальці, Затьмаривши бажанням небокрай, А потім, зупинившись на зап’ясті, Що сили є штовхнуть мене у рай. Заплаче ніч зірчастими сльозами Від ніжності, від пристрасті, від свіч, А я тебе разом з...
- Oliviya
- 4.02.11, 22:33
Знов спішимо…
Знов спішимо. Куди? Навіщо? Тишком, без лишніх запитань, без віри в час… У суєті в буденно-сіру книжку записуєм штрихи банальних фраз… Проблеми вічні. «Треба», «швидше», «мушу», мільйони справ, у голові бедлам… Встигаєм все… Лише заглянуть в душу чомусь завжди бракує часу нам. Встигаєм все… Лиш ніколи зазвичай почути найдорожчі нам уста і витерти сльозинку із обличчя тих найрідніших, що для нас – життя. Ніяк не встигнем в вихорі емоцій сказати їм таке просте «пробач»...
- Oliviya
- 20.09.10, 02:17
Моє сердце жадає любові !!!
… Моє серце любові жадає, А свідомість за ним не встига, Як дарунок Тобі, моє кохання, Що у серці моїм розцвіло. Хай воно пломеніє яскраво, Зародилася легкість в душі, Подаруй ж мені щастя, коханий, І з цілунком своїм - надішли. Я від того дарунку розтану, Тебе буду нестримно любить, Подаруй мені посмішку – гарну, Подаруй свою ніжність, на мить … . (Julia20) [Приєднана картинка]
- Julia_21*
- 13.04.11, 13:09
Піжмурки
[Приєднана картинка] Для чого ці пусті дзвінки? Для чого ці безглузді есемески? Навіщо знов перекриваєш течію ріки Й нестримним буревієм рвешся в моє серце? Загублений в минулому кохання оберіг, Розірване роками наших мрій намисто. Давно зійшла я з перехрестя стоптаних доріг, А ти ще й до сих пір стоїш на тому місці. Живеш у задзеркаллі власної краси І все чекаєш подарунків з неба. Та вже не відбудуєш спалені мости, Та й і немає в цьому вже потреби. Давно ні...
- Voloszka
- 7.08.10, 11:23
Тобі
[Приєднана картинка] Здавалося б... звичайне собі сонце... Здавалося б... звичайне собі небо... Тримаю промінь світла на долонці І відчуття, що більшого не треба...
- Silv@
- 27.05.10, 11:00
Я так довго шукала кохання...
Я так довго шукала кохання, Що забула навіщо воно. Терпкувато – солодке бажання В полон пристрасті завше вело. І палала душа полум’яно Не згораючи мов купина, Розривалося серденько п’яне Від обману гіркого вина Досить. Крапка – кажу собі твердо, Від похмілля болить голова Вже  ...
- Alyana
- 16.02.12, 12:23
Я без тебе
Я без тебе як тінь… Опівночі сковзну по обличчі ледве тьмяних зірок, які вкрали усмішку твою, загублюсь серед них під акорди самотності звичні і нап’юсь тишини, що без тебе зірки в небі п’ють. Я без тебе – свіча, догораюча в попелі віри, безнадійно сліпа, що хворіє чеканням очей, і нехай в почуттях біль снується мереживом сірим, та молитвою мрій береже її ангел ночей. Я без тебе як сон, що на ранок ніхто не згадає, обіймаю крильми і цілую повіки бажань, і мрійливіше сну цього в...
- Oliviya
- 22.12.10, 03:40
Звикла...
[Приєднана картинка] А за вікном… зимовий дощ… Здається вічно… Росу вдягнув жасмину кущ… І це у січні… Легенький стукіт нот води… По підвіконні… Чомусь злетілися сюди Пташини сонні… Вгощу зернятами пшона… Нехай їм свято… Вже там маленьких не одна, Вже їх багато… Дивлюсь в вікно… як навесні… І вже не прикро… Малюю думку з віщих снів... Про тебе… звикла… Сильва Яна на сервере Стихи.ру
- Silv@
- 15.01.11, 19:22
Безцінний час
[Приєднана картинка] Не знущайтеся над часом, Не гнівіть свого життя. І не бійтесь передчасно Завтрашнього майбуття. Не ридайте за минулим – Нема в нього вороття. Не живіть тим, що вже було, Не впадайте в небуття. Там так легко заблукати Й залишИтись на роки, Вік безглуздо коротати, Проти течії плистИ. А реальний час минає, Не зважаючи на вас. Він свій хід не зупиняє, Озираючись щораз. Він свої безцінні миті Вам дарує без кінця, Та чомусь для...
- Voloszka
- 17.02.11, 14:49
Залишись…
Залишись… Попрошу… хоча знаєш я «будь ласка» навряд чи скажу у думках всі слова десь зникають, – лиш бажань кольори вітражу… Залишись… проспіваю тремтінням, що по тілу як струм протече і не буде надій на спасіння як уста поцілуєш й плече… Залишись... малюватиму тілом всі «будь ласка» і «дуже прошу», навіть втомлена ніч оніміло теж проситиме маревом сну. Залишись... я шептатиму мовчки, перекрикнувши всі «треба йти»… І, причин тисячі від найшовши, безперечно залишишся ти…
- Oliviya
- 11.03.11, 21:45
