Українські звичаї та традиції

Пошук

Пошук в архіві по фразі "мої вірші"

Все минає...

Боляче? Плачеш? Мине! Все, що приходить, минає: Горе і радість, веселе й сумне, Сильний усе подолає. Де взяти сил, якщо розпач в душі? Як подолати тривоги? Як не здаватись й писати вірші? Йти через біль і пороги. Знаю, що сила всередині нас, В вірі й молитві до Бога. В мріях й бажаннях приховано шанс Вибрати іншу дорогу. Іноді горе руйнує наш світ, Вщент розбиває надію. Лиш забувати ніколи не слід – Збудеться те, у що...

Читати далі...

Жага кохання

Тобою я напитись хочу, Жагу кохання вгамувати. Так, щоб сп’янівши до несхочу, Знову ту спрагу відчувати. В твоїх очах втопитись хочу, У їх глибинах захлинатись. В обіймах пристрасної ночі З тобою хочу задихатись. Тебе невтомно по краплині Спивати спраглими вустами. Шалено, палко і нестримно, Щоб довестИ аж до нестями. В ту мить, як сил більше немає, Й вогонь бажання аж до болю Все тіло жаром обпікає, Хочу наповнитись тобою. Ми поміняємось ролЯми, ...

Читати далі...

Сила кохання

[Приєднана картинка] Коли два серця б”ються в унісон, Одні бажання дві душі єднають, Хтось, може, скаже, що це вигадки чи сон. А люди “сни” такі коханням називають. На небесах вінчаються серця, На землю Божу благодать стягаючи. Як в материнську ласку огортається дитя, Так душі ніжаться, коханням наповняючись. Одним шляхОм вони підУть у майбуття. ВЕстиме їх любові вірний Ангел. ЛИш під Його опіку віддадуть життя, Коли кохання скріплять вірності словами. А у країні...

Читати далі...

Зима.

[Приєднана картинка]Ковзне по серцю щастя -      Розтане лід         І згине    Останній слід. Ласкаво в біль загорне     Люта зима,      І полине  В серце журба. Вночі підійдеш тихо,   Глянеш в вікно -     У трояндах    Грає срібло. Ні хмарки, всюди темний   Небесний шовк,     ДрімаєУ серці затишок.

Залишусь...

[Приєднана картинка] Збираються у вирій журавлі, Сумно курличучи, кружляють над рікою. Вони летять в далекії краї, А моє серце залишається з тобою. У осені яскравих кольорах, Сріблястим світочем у зоряному небі, Ранковим променем в твоїх ясних очах, В коханні вірному залишуся для тебе. Я свої сни на волю відпущУ, Нехай мандрують з журавлиними ключами. Та знай, нікуди я не відлечу, Серця з’єдналися небесними мостами.

Світла пам"ять

[Приєднана картинка] Не обІйме більш мати сина, Татка донечка більш не зустріне. Він сьогодні від кулі загинув, Захищаючи рідну Вкраїну. Біль нестерпний серце покрає, І не змиєш його сльозами. Душі-голуби в небо злітають, Щоб навіки залишитись з нами. В нашій пам’яті, в кожному серці… Вам доземний уклін ми складаєм. Біль скорботи усіх нас торкнеться, Бо за нас ви життя віддали. Помолися, моЯ Україно, За убитих твоїх Героїв! Нехай пам'ять про них не загине...

Читати далі...

Без тебе

Сміється місячний промінь, Та ця усмішка не люба, Та ця усмішка – лиш спомин Про блиск бажаних очей. Без тебе сонце не сонце, Знов день – одна тільки згуба, І знов штрихи на долоньці Безумно довгих ночей... Палає зорями небо, Співає веснами вітер, Але весна, що без тебе Лише міраж, – не весна… В її усмішках сльозинки Ще й досі вечір не витер – Без тебе сліз намистинки В очах не сохнуть до дна.

Чумацький шлях

[Приєднана картинка] Без тебе і небо не синє, І зорі без тебе не сяють. Знов думка до тебе лине, Лиш з твОїм ім’Ям засинаю. В очах твоїх – тепле літо, Кришталеві дзеркальні росинки. У них лагідне сонечко...

Читати далі...

На Спаса

Запахло рідним татовим садком І пиріжками з маминим варенням, Налиті яблука й грушки тайком, Вітають із святим Преображенням. А там, за хатою, бджолиний рій Солодким медом ранок пригощає І тепла татова усмішка в цій Бджолиній хмарці знову оживає. Квітують чорнобривці й повняки З матусиного серця взявши цвіту, А ми малі з батьківської руки Їмо освячені дарунки літа. І затишок на серці, і любов Від спогаду, дитинством обійнятим. Спішу до церкви з яблуками знов І молюся за...

Читати далі...

Якщо ти зазирнеш у свою душу,

Якщо ти зазирнеш у свою душу,Ти там побачиш спалахи нічні,І тіні полудня,що спокій не порушать,І мерехтіння ранньої зорі. Якщо ти зазирнеш у свою душу,Ти там побачиш в зеркалі води,Стареньку вкриту рясним цвітом грушу,Таку знайому аж до німоти. Якщо ти зазирнеш у свою душу,Ти там побачиш очі,що велиТебе крізь полум’я ,знечів’я надолуживвиборкування тебе в самоти. Якщо ти зазирнеш,то ти побачиш,Як лине час довкола,як течеВідлуння слів,забутих необачно,Збагнеш,що бачиш всміхнену мене...