Українські патріоти
Пошук
Пошук в архіві по фразі "вірш"
Один вышел на поиски истины как герой, а в награду ему досталась
Один вышел на поиски истины как герой, а в награду ему досталась – маленькая наряженная ложь. Сквозь запахи золы, туман, и зимний вечер Пришли. На стенах пляшут факелов огни И твой гудит камин, то вечность Из нас в трубу высасывает дни. В чертах знакомых лиц уже не будет радости Дым, шепот за столом, и пол скрипит в ногах Мы – карлики души, нам было нужно малости Лишь руки отогреть, да память воскресить. Уже тому сто лет, как я покинул город Дремучий лес в горах – от вашей доброты Вы...
- pospishaiko
- 2.03.09, 11:46
Забавка.
[Приєднана картинка]розпусти біляві коси, здмухай пил вбрання мого, на щоках червоні блиски на устах моїх вино… [Приєднана картинка]хочу перса ці дівочі, цілувати безупину, хочу їй дивитись в очі, думкою до неї лину. хочу серце, розум душу все віддати лиш йому всю тебе я випить мушу? [Приєднана картинка]до твоїх рук торкнутись мушу, втопитись в погляді очей, відчути запах, смак і дотик, бо втрачу сенс усіх речей. [Приєднана картинка]серденько твоє...
- Володюсик
- 30.05.08, 22:06
Звернувся Бог до України....
[Приєднана картинка]Звернувся Бог до України,Спитавши в кожної людини:Подумай зараз і скажи,Що зробиш ти після війни? ...
- Голубка
- 13.10.22, 09:30
Мій неповторний твір
Обійми ніжні… Стан гнучкий - Твій нотний стан напружений, бринить… На ньому ноти я виписую ретельно, Акорди, паузи, форшлаги і морденти… Скрипковий ключ – як заголовок; Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ, Очікує…Ще мить – звучить! Мій неповторний твір, Мій інструмент тендітний… 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)
- The Beauty!
- 17.12.10, 22:40
Что такое хорошо, и что такое плохо.
Жара и грязь плацкартного вагона Звенит в стакане ложка на столе Твое лицо в потемках как икона И огоньки проносятся в стекле. Я под столом возьму тебя за руку Пока твой муж на верхней полке спит И ты поймешь, что ты всего лишь сука, Которая на привязи сидит. Под звуки храпа – тихая беседа, Украденный у жизни поцелуй Я помню ночь - со вторника на среду Все спали, но не мы с тобой… …Проходит ночь «разврата» и «растлений», В вагоне рассветает суета Зачем на годы прозы и...
- pospishaiko
- 26.02.09, 08:11
Детство.
Какие перспективы мне открывались в детстве Больничные палаты, лекарственные средства. Я помню тень старушки (с косой) всегда с любовью, Смотревшую, как ночью в подушку кашлял кровью. Не обделен всегда был родителей вниманьем, Так много уделивших телесным наказаньям. Все били и внушали (они и старший брат) -Я худший в мире мальчик и вечно виноват. Мой папа – шизофреник, не шутит, не смеется Умеет жить без денег, и очень больно бьется. Он давний завсегдатай 15-й больницы, А там такие...
- pospishaiko
- 18.02.09, 22:03
чекання Івана... майже байка... ___не про всіх
_ --- _Проходять дні, минають ночі.Терпить Іван, і жде Іван...Коли вже з нього врешті вийдеТой справжній український пан.Та скільки б часу не миналоІ скільки б зим не перейшло,Щось не стає з Івана пана...Один бур`ян, ну, як на зло!Там, у сусідів, квітнуть вишніІ зеленіють пшениці...То нашому Івану лишнє,Чекає він у самоті...Бо обіцяли ж ті міністри:"Ще потерпіть хоч трохи часуМи проведем реформи хитріЙ саме прийде до вас багатство!"То що ж, він так чекає ...
- AMA-XXX
- 3.10.08, 16:00
все осінь та осінь. А надзвичайний стан ВЕСНИ ненадовго? Га?!)))
просто приїлося, просто згадалося і... дотого ж знайшовся старенький один віршик... _-_-_-_-_-_-_---_-_-
- AMA-XXX
- 28.09.08, 19:55
кот сон приступ высота - проба конкурса:)
Я наблюдаю за всем из окна, Сквозь стекло наблюдаю за миром. Вот смотрю на балкон и вижу кота, В прошлой жизни он был пиллигримом... Словно сон, сковозь туман он бредет по перилам, И его не смущает высота етажа, Он же шяс, типа, бог, он шяс типа над миром, И его не колышит судьба-госпожа. Он бредет, не боясь и не чувствуя страха, Он уверен в себе как орел. А под домом уже лает чья-то собака, Но кот все идет как и шел. Вот один подоконник, второй и балкон, Прыжки по перилам...
- NEOстанній
- 13.03.07, 14:15
Ховав даремно здогадку блискучу
Ховав даремно здогадку блискучу Від себе, від допитливих людей, Та ти була для мене неминуча, Світанком після мороку ночей. Моїм гірким й непроханим уроком, Єдиним куснем хліба на столі, Була ти одкровенням, я – пророком, Останньою Кассандрою Землі.
- rutzit
- 10.12.16, 20:00
