Українські патріоти
Пошук
Пошук в архіві по фразі "вірш"
Українець
Я надибав це в: (Ihor Hook) Olga DjumuratНе той українець, що живе удомаТа незнає мови, байдужий у всьомуА думки далеко десь за рідним краємІ непомічає, що йде зеленим гаєм. А той українець, що живе у світі Та на рідній мові спілкуються діти. Там працює важко а думками вдома: Як батьки старенькі, що незнають втоми? Ті у кого серце все на Україні, Кому сняться маки, та волошки сині, Сняться рідні гори і зелені доли, З колосків пшеничних широкее поле. Рідна моя земле, ненько...
- Lovetrance!
- 18.06.12, 19:46
Не хочу.
Не розказуй мені про сумне, Я не хочу ні чути ні знати, Меланхолія тихо мине Ароматом холодної м*яти. Я укриюсь серпанком нудьги, Божеволіти більше не хочу. І ніщо мені не до снаги, Не розказуй сумне проти ночі.[Приєднана картинка]
- Ми-шутка
- 22.01.10, 23:00
Розлука
Ще недавно були ми разом, І в душі розквітала весна, Ще недавно була я твоєю, а сьогодні для тебе чужа... Ще недавно з тобою летіли В небеса ми,як вільні птахи, А сьогодні мені сказав ти, Що в нас різні з тобою шляхи... Пам"ятають ще губи твої поцілунки, Пам"ятаю я рук твоїх ніжне тепло, Мені без тебе холодно і сумно, І не забуде серце того,що було. Знов темна ніч своїми зорями чарує, І може,з іншою сьогодні ти, Я про одне тебе благаю: ТИ НЕ ПРИХОДЬ ЩОНОЧІ В...
- Voloszka
- 8.08.09, 10:14
Белизна (із циклу вірці)
Листок бумаги пред тобой Пугает, улыбаясь белизной Так идеальна чистота Невинная, но и пуста Черкнуть на ней коротко мысль Даря аль отнимая жизнь И как же здесь не прогадать Где силы взять, чтоб написать Как только поднесешь перо Сомненье… может не оно Не то, что нужно, не тот смысл… Не та вселена, не та жизнь... [Приєднана картинка] 25 февраля 2009 года Любава
- LOVIK
- 25.02.09, 02:30
Вудди.
Уходить навсегда, дверь, закрыв за собой аккуратно Мимо серых домов по дороге, идущей обратно С пересохшей гортанью, обрывками слов, междометий В мимолетный июль, в бесприютность январских столетий. Будет город смотреть в равнодушно блестящие окна, Как куда-то иду, как дождю улыбаюсь и мокну Набиваться в друзья, сыновья и в братья неудобно Лучше быть одному, просветленному Будде подобно, Лучше быть далеко, с каждым шагом все дальше и дальше Там в своем далеке вечерами ложиться по...
- pospishaiko
- 9.02.09, 22:56
Чорний крук.
Скільки будеш літати ще Чорний крук, Над землею наших Батьків, дідів, прадідів? Скільки будеш клювати ще Їх тіла, та нащадків їх? Досить з них знущань Голодоморів, війн усіх. Досить вже. Повертайсь назад У своє гніздо, У країну зла. Настали наші часи. Твоя пора пройшла. Хватить сил у нас. Дати всім відсіч. Хто під кнутом своїм Бачить нашу Січ. Вже в кайдани нас не взути, Та не закувати. Буде й над нашим краєм Голубка літати. Соловей в гаю співати, Й жайворонок в полі...
- ДДВ+
- 14.09.08, 09:39
Хочу.
ХОЧУ. Я дивлюсь телевізор І бачу твій образ. Слухаю радіо І чую твій голос. Дивлюся, на перехожих І бачу в їх тебе. Я не знаю, що трапилося Зі мною. Ніхто не може впізнати мене. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Ми живемо у різних квартирах. Різних будинків. У різних кварталах. Ти з подружками відпочиваєш У нічних барах. Я з друзями пю горілку В брудних підвалах. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Але знаю одне я на певно. Наші...
- ДДВ+
- 11.09.08, 18:37
Л.О.
Л.О. Відстань в сотні миль. Нас з тобою, рідненька розділяє. Чи будемо разом іти ми по життю. Цього з нас ніхто не знає. Ми говоримо слова кохання. Серця наші, як свічки палають. Від заходу сонця, й до світання. Про нову зустріч вони благають. Та не суджено завжди бути ...
- ДДВ+
- 26.08.08, 23:35
Кришталеве кохання
Ми тримали в руках кришталеве кохання, Крізь тумани воно осявало нам шлях. І світилось воно, як рожеве світання, Й запалило воно теплий вогник в серцях. Ми тримали його обережно та ніжно І несли почуття крізь вітри і дощі. І, коли навкруги було зимно та сніжно, Цей вогонь у серцях зігрівав дві душі. Хто спіткнувся із нас, я і досі не знаю. А кохання розбилось, і вогник погас. І тепер ми з тобою в тумані блукаєм І шукаєм кохання друзки повсякчас.
- Ligeia
- 21.05.07, 19:57
Посторонний.
Посторонний. Я помню все, что было еще до До сотворенья мира мирозданья До тех времен еще, когда водой Покрыто все с верха до основанья. Тогда везде зияла пустота Лишь темнота, ни хляби и не тверди И смысл, и суть и истина проста Ничто вокруг, ни жизни и не смерти. И были в мире только мы вдвоем И ты была все вот такой же дурой Тщеславный сноб с напыщенным лицом Клубком амбиций, чувств карикатурой. Все грезилось тебе, когда же бог Создаст среду банального...
- pospishaiko
- 8.03.09, 08:23
