Українські патріоти
Пошук
Пошук в архіві по фразі "вірш"
Блоги звучить майже як блохи. Блохасті замітки:)
Ти спогадом лишилася в моєму серці, Ти назавжди залишилася в зорях, Для мене ти довіку у нічному небі, У ньому ти завжди зі мною поряд. Пробач за краплі егоїзму у моїх словах, Пробач за те, що мріяв буть з тобою, За те, що бачив тебе в своїх снах, За те, що ніжно називав Весною. В твоїх очах побачив, мабуть, більше, Ніж встиг пізнати за своє життя. І в твою посмішку я закохавсь сильніше, Ніж уявить собі могла моя душа. Ти спогад про весняні теплі дні, Я згадую тебе, коли...
- NEOстанній
- 15.01.07, 23:30
Передріздвяне
Сяючи, Джин застряг на різдвяній липі. Високо? Де там. Може й не страшно навіть… Тільки сніжище в очі прицільно ліпить, Тільки темніє щось серед тої наві. Хто його блиск у бурю таку побачить? Хто його так у вітті тонкім заплутав? Там, серед хуги, щось ворухнулось, наче, Та застеляє світ снігова полуда. Хто там? Не стало струму у пору пізню? Джин допоможе, буде світлішим свято… Лиш от збагне, що живить його харизму: Чи мережа, чи змінний акумулятор… Тільки ж - зима, ...
- nexigo
- 7.01.12, 15:31
Далеко, але разом...
Без тебе сумно і самотньо, Без тебе не знаходжу місця я собі. Ти так далеко, але вся ця відстань, Підтверджує всі почуття в мені… Навколо темно, але бачу очі, Як небо світлі, але проникливі, Як глибочинь річок… І ще більше рідні! Як тихий вітерець ти так само ніжно Куйовдиш волосся моє І шепочеш на вушко щось миле І хочеться на віки зберегти цю мить!!!! Так ми далеко, але відстань ніщо, Я поруч з тобою душою. І мить на відстані від тебе Робить почуття мої сильніш!!!!
- Alucart
- 4.02.10, 06:45
вірші
Одвічні мої пастухи – нічні ліхтарі, Знову ми все переплутали знизу і д’горі. Кельнерка ще молода, та і ми не старі, Ще навіть п’ється, як дишеться й очі не хворі. Та близорукий мій бог вже за грань відступив Приступом довгих ночей за граненим й соленим, Й ранки з очима червоними падають з слив, З слів недошіптаних і недописаних тлену. Вічні мої пастухи… з опівнічних отав Стелиться килимом витканим та не дотканим Стежка невидима – тільки б на неї не впав Тілом невинним невидимий...
- Анатель
- 15.06.09, 00:41
6 января 2009
То ли это туман, то ли в белый закутана дым Тишина пепелища былого веселья и смеха И натянуты струны предчувствия ждущей беды Сон бессилия, фатум, бессмысленность, некуда ехать. Никуда не сбежать, от себя никуда не сбежишь И навечно закат, расплавляющий заревом окна напротив И среди одиночества изредка может быть лишь Твой мерцающий призрак. И этот мотив, Эта музыка с неба, а может из окон напротив.
- pospishaiko
- 22.01.09, 17:40
Садок вишневий коло хати
- candy-candy*
- 9.03.17, 17:48
Василь Симоненко.
Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада. І чується як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. І сну нема, і спокою немає, І відчаю, і певності нема. Тебе ж у далеч владно закликає Напоєна надіями пітьма. І хочеться всю землю обійняти, Іти шукать нечуваних пригод. О, скільки музики натхненної багато У шумі каламутних вод.
- Funny smile
- 28.10.10, 03:58
Бокал наповнило вино
Бокал наповнило вино. Солодкий присмак, ніжні губи. П’янкою терпкістю воно Допомогло сказати: «любий». Розтали сльози на очах, Життя наповнилося змістом. Той дивний присмак вічних благ. Вогні запалені над містом... Енергія налитих серцем грон Додала пристрасті, жагу кохання. Влились у  ...
- Натіні
- 15.08.10, 14:05
