Українські патріоти
Пошук
Пошук в архіві по фразі "вірш"
Блохаста замітка:) Спустя год...
Мы играли с тобою в "вопросы-ответы", Я терялся в догадках, правда ли это, Было ли правдой все, что ты отвечала И о скольком еще ты тогда умолчала? Я почему-то считал, что я тебя знаю, Что все, что ты чувствуешь я понимаю. Я искренне верил, что всегда будем вместе... Помню, я так же думал о детстве. Черт! Я же верил каждому слову, Каждый день убеждал себя снова и снова, Что реальней чем ты только солнце и небо, Что буду любить тебя, где бы я небыл! А теперь, сидя...
- NEOстанній
- 19.03.07, 11:52
Віктор Бойко ЧОРНІ КРУКИ
[Приєднана картинка] ЧОРНІ КРУКИ Літав в небі швидкий сокіл – Воїн гордовитий, Та упав на землю поспіль Пострілом підбитий. Ще не вмерло його тіло, Ще серденько б’ється, А над ним вже зграя ціла Чорних круків в’ється. О! «Вони» тепер герої – Сокіл став безсилим І вони на горду птицю Гуртом «навалились». І терзають...
- _A-S_
- 4.08.11, 09:16
Поцелуй иуды
[Приєднана картинка] ПОЦЕЛУЙ ИУДЫ О, времена! О, нравы! А что же дальше будет?.. Кода из древней глубины веков, На голове с оплёванным венком Вдруг выплывает прозвище: «Иуда» И снова стонет двадцать первый век, От безморалья, предательства и блуда И вновь, как прежде, слышит Человек Бранное слово древности: «Иуда» И вновь к кому-то слышится вопрос: Что порождает вот такую «псину»? ...
- _A-S_
- 2.08.11, 16:38
Замість епілогу.
Щоб не зів’яли Квіти на могилі. Хай ідуть зливи… Тільки не плачуть хай очі. Приходьте друзі до мене в день. Я прийду до вас в ночі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/1
- ДДВ+
- 27.08.08, 22:39
Вже тепло...
Вже тепло і земля радіє.Конвалії - мов діточки.Із днем народження, Надія,з днем непростим і визначним!Хай сила буде в душах божих,хай буде небо вільним знов.Любов і віра переможуть,бо що ж тоді, як не любов.
- lojechka
- 12.05.15, 00:44
"Что такое хорошо???"
Російський актор Михайло Єфремов прочитав новий вірш поета Дмитра Бикова на гострополітичну тему в рамках проекту "Гражданин поет " . Темою спільного твори стали анексія Криму , санкції Заходу, а також інфляція, що вибила ґрунт з- під ніг росіян. Вірш написаний як пародія на творіння Володимира Маяковського " Что такое хорошо "...Хрен с бугра к отцу пришел, В Кремль пролез, пройдоха, И спросил: — А хорошо, Что живем мы плохо? Отвечал ему отец – все с тобою ясно....
- Joxoxo
- 5.02.15, 11:45
Хотіли випростати спину
Вірш який дуже влучно описує ющерівські часи.Хотіли випростати спинуХотіли випростати спину. А в нас украли Україну, Поклали на рахунки в банки, Розвішали нові фіранки –Жовто-блакитні прапори, Червоні – в скрині, до пори. Хоча кому яка різниця, Що там на щоглі майориться? Новий костюм – старий вертеп, І був совдеп, і є совдеп. Хоч прапори здіймай до хмари, Під саму шию шаровари, На лобі тризуб намалюй – А був холуй і є холуй. Чи двоголового орла У центрі кожного села Постав, на радість "...
- stepan
- 16.02.14, 22:34
Віршований текст. Рядочки.
Рядочки.Під шум дощу і тріск вінілу,На хвилях FM діапазону,Крізь світло фар нічних автомобілів,В твоє місто приходить осінь.А я не подружився з ним ще й досі.Цікаво як ти там? Як у тебе справи?Жаль що ти так і не дізналася,Який я є насправді...Місто Л, але не місто Лева,А життя і далі течеПо артеріям і венам.Це місто нас ніколи разом не побачить,Та й не важливо це.Лише осінь все зрозуміє і пробачить.З неба краплі, з дерева листочки.Давно забув, та все ж лови!Для тебе ці рядочки!
- Воїн світла
- 26.09.13, 23:55
вірші
Набубнявіло небо дощем. Не впусти моїх рук, не впусти. Чуєш: осінь навшпиньки ходить І колише очерети. А з її золочених очей Двоє дивляться – я і ти. Обійми мене… тихі води Срібно падають з висоти… [Приєднана картинка]
- Анатель
- 25.09.09, 10:05
вірші
І.Р. Плащаницею ночі покриєш схололі вуста, Дорахуєш до ста, і, примруживши стомлені очі, Прочитаєш молитву, і тінню старого кота Повз розбурхану Лету прожогом укотре проскочиш. А за нею туман. І прочинене навстіж вікно, І було то давно, і банальна зимова сльота. Ти постукаєш в небо, а там наливають вино, А спускатися долу вже боязко, бо самота. Бо брести по землі, по зимі волочити крило, Жи би все відгуло, а воно на ступнях мозолі. А вино не дозріло – у Лету крівцею стекло. І не...
- Анатель
- 5.03.09, 13:26
