сніг летить з останніх століть і сторожа обдерта стоїть і стинає ті голови вражі і солодку звізду на язик аби голос згорівши не зник бо не вимести з горла ту сажу чи в різдвяну сльоту на дворі заблудились варяти й царі обминаючи світ і господу на чолі письмена на руці на столі як свічки в молоці божих слів нерозгадані коди хтось вписав в цей святий циркуляр на самітниць і кінчених лярв на п’яниць з пролетарського кодла тільки тягне грекиня ту нить і...
може і не точно, але так уже вийшло <<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<< Ми просто знайомі, ні дати не взяти, Ми здатні крізь відстань миттєво стрибати. По цілій планеті, мов павутиння... Ми в інтернеті в процесі творіння Програми, музони і відеофільми, Зв`язкові сигнали, незримі лінії. Земля обплутана проводами... Вся інформація разом з нами Любов і розлука, диверсії хакерські Віруси є і ...
Нектару з Олімпа тобі не дістану,
З небес зірочок - поготів,
Напевно не раз тебе я обману, –
Отара чекає на мене чортів.
Сльозинки не раз утиратимеш,
Серденько не раз заболить,
Самотньо на мене ти ждатимеш,
Разом проведемо лиш мить.
Віршами весь біль не описано,
Його ж треба лиш пережить,
Багато чого недосказано,
Я хочу тебе лиш любить. 19.05.2008 ...найшло
за мотивами
http://blog.i.ua/community/205
В очах твоїх виблискують лелітки, Як передзвін кришталю — ніжний сміх, Мов скупана у росах диво-квітка, Чарує своїм поглядом усіх. У платті білім, мов лебідка, Через плече — капітанова коса, Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко, І добротою світишся уся, На вулиці всім хлопцям-відчайдухам Спокою твоя врода не дає.Бровою поведи — і всі щодуху Помчать бажання виконать твоє. Чим вимірять красу душі людської, Не знаємо ні я, ні він, ні ти, Та впевнений, що...
Ця примружена осінь римує нас в довгі вірші. Ти вціляєш у кошик червоно-смарагдовим яблуком. А під ноги встеляються миті, дощі, спориші, І сповзає до заходу сонце розгубленим равликом. Я, розкинувши руки, впаду ув обійми трави, Перестань мене кликати клекотом, осене! Ось воно – Я кричу, я благаю, я мовчки молю: оживи!... А мене тільки жовтень обніме заплакано-росяно…
***Яке прекрасне, чисте, високе синє небоІ зовсім не важливо: з тобою чи без тебеІ ці пробуджені зі сну,квітуючі дереваШепочуть тихо про весну, хоч я іду без тебеЗ моїх очей ще сум не зник, знов думаю про тебеДуша моя твоїй - двійник, напевно, так і треба - Страждати, сердитись, втекти, пробачити нарештіВІд тебе зможу я піти, без мене не помреш тиІ знов кохання спалахне - на мить або до смертіА Сонце! Мерехтить вогнем в небесній круговерті
З мого життя ти зникла лиш на мить, А я вже відчуваю як серденько сумує. Як рветься із грудей і до небес летить Із щирою надією, що твоє відчує. Ти зникла на хвилину з поля зору, Як зникає сонце, ховаючись за хмари. Я розумію, що повернешся ти скоро, Та не можу дочекатися появи! З мого життя ти зникла лиш на мить, Та, ніби, рік минув, мені здається. Тебе нагадує той вітер, що летить, Тебе нагадує те сонце, що сміється…
[Приєднана картинка]Життя ж коротке і шалене. Летить, як цифри на табло. Учора все було зелене. Учора все іще було…#Ліна_Костенко
Біжить собі тихо річка Берег омиває, В очереті сіра качка, Діточок плекає. Виростайте каченята, Міцні, та здорові, Порадуйте свою мати, Дай вам боже долі. А на дубі, на узгір’ї, Гніздо соколине, Підростають соколята, Час над степом лине. Над долиною за обрій Небо глибоченне, Сине, сине , та прозоре, Жодної хмарини. Розігнав ті хмари вітер, Буйний козачина, Та присів на ковилі, Наче на перину....