Лежить мій мобільний на столі, лежить німий, немов рибина на морському дні. І ніхто не подзвонить, не напише. Лише вітер за вікном дерева колише. Пішов би до друзів та таких уви нема, а на дворі вже почалась зима! Зима. Миколай, новий рік, різдво і валентин! І я мабуть знову буду один. А так хочеться бути з тією, яка скаже "Я буду з тобою, я буду твоєю!".
Наче квітка цвіла Доброю і ніжною була Багато про інших дбала Смертним часто допомагала І нічого взамін не вимагала Доки хлопця не покохала Багато чого не знала Що на демона запала Кохання очі її затуляло І коли смерть їх наздогнала Його у пекло запроторила А її крила янгола дарувала Але до раю не схотіла Кинула вниз і об землю розбила Свої янгольські крила І демона коханого звільнила Проте кохання його не змінило І зло що...
Йду до тих, хто спить в вічнім дозоріДо прадавніх степів та гаїв,Йду до трав-рут в луги неозоріІ несу їм поклони свої.Щоби знали ліси та поля Що за всіх вас, Богів я молюЩо тобі – моя рідна земляКожен день шепчу тихе, люблю.Не здолає тебе чужа МараІ свої нечестиві князькиТи розвієш їх злі, темні чариЙ гордо підеш крізь грізні віки...Я молюсь тобі, рідна земляВірю – збореш ти біди та болі...Тож надасть хай молитва моя Довгих літ тобі, честі та волі!-------------------------
Усе в житті взаємно...Чи хтось задумувавсь про це?Коли людям зробиш ти приємноТо й у тебе світиться лицеУсе в житті взаємо...Задумайся про це ти хоч на мить хоча воно й минає швидкоплинноЗа всі діла твої устигне відплатитьПам'ятай, усе в житті взаємноІ як з людьми будеш робити тиТакі оцінки життя потаємновиставить за свої іспити
Боярін із-под Бояркі Ігнатій Любіл рукой какашкі колупаті І єл потом какашкі еті мяті Не знав наш мір подобних єбанатів
------------------------------
Ти зачиняєш вікно Марне заняття дивитись туди - Там за вікном вода. Три тижні лиха: мряки й води. Якийсь сезон суцільних дощів В нашім змокрілім дворі. Якийсь, якийсь блюзів настрій У моїй грі, у моїй грі. Тихій стукіт в вікно Краплі сліз й піднебесся. Все тепер байдуже мені І на мокрім вікні я ставлю охрест. Та, чи вдасться мені забути тебе, Чи знайдуться сили пробачить тобі, Чи вийде нарешті Залишити в душі Крихітний білий лаз Для почуттів. Я ставлю...
Здається, забагато наді мною неба, Занадто часто я дивлюсь на зорі. Заплющу очі – згадую про тебе І відпустити все не вистачає волі… Усі емоції вкладаю у вірші, У них пишу усе, що відчуваю. І все, що зараз в мене на душі – Це страх, що я тебе втрачаю… Я розумію, що не все так просто, Ти досі озираєшся назад. Для тебе то все дуже є серйозно, Та пам'ять, часом, найстрашніший кат. Буває так, що хочеться кричати, А інколи, замовкнути на вік. Дозволь мені твій біль забрати І...
Вірш А. Блоку на стіні одного з будинків міста Лейден, Нідерланди[Приєднана картинка]