Українські патріоти

Пошук

Пошук в архіві по фразі "вірш"

з мечем хто прийде

З МЕЧЕМ ХТО ПРИЙДЕ - ВІД МЕЧА Й ПОМРЕ !… Кому Україна жити не дає? Хто, сильно так не любить Україну? Хто скаженіє,що вона цвіте? Що з неї лине пісня солов’їна?… В полях сховалось сонце золоте. В садах росте червоная калина. Із лугу косарі усміхнені ідуть. На заході квітує полонина… І вільні люди щасливо живуть Кому, мозолить очі Україна? Кому, краса її так жити не дає? Хто, ніж встромляє цій красуні в спину? Коли вона хліб з сіллю подає... Хто розтопирив пальці,та й ...

Читати далі...

Чудовий вірш!)

Кинематограф. Три скамейки.Сентиментальная горячка.Аристократка и богачкаВ сетях соперницы-злодейки.Не удержать любви полета:Она ни в чем не виновата!Самоотверженно, как брата,Любила лейтенанта флота.А он скитается в пустыне —Седого графа сын побочный.Так начинается лубочныйРоман красавицы-графини.И в исступленьи, как гитана,Она заламывает руки.Разлука. Бешеные звукиЗатравленного фортепьяно.В груди доверчивой и слабойЕще достаточно отвагиПохитить важные бумагиДля неприятельского штаба.И по...

Читати далі...

Самотня?

Самотня серед людей... Чи ти відчувала себе такою? Самотня серед людей За що заслужила такого горя? За те, що кохала не тих? За те, що вірила марно? На вулиці сонце пече, а в серці навіки хмарно Запитуєш ти себе : Коли це безглуздя скінчиться? Бо ж щастя десь поруч йде Лишень треба з ним зустріться! ...На вулиці падає капає дощ, А серце скувало снігами. Кипить у каструлі борщ І хтось тебе кличе ''Мамо!'' Ти дивишся в рідні очі Та й думаєш "Жити- прекрасно! Хоч...

Читати далі...

Емансипація кози

Емансипація кози. Новий світогляд череди: "Усі козли - чоловіки!"

Рідне місто.

Важка, велика, чорна булька надулася та луснула, І над гнилим болотом рознісся звук.І в звуці тому, Почулося наймення місця, міста - ЛУЦЬК. Брудозелена плівка повернулась в звичний стан, Ворони й сірководень,Як згадка про життя, Яке у місці цьому більш не родить Переродились ритми в нафту небуття, Хоч іх, можливо, зовсям не було, І мої рими, Дарма ярами морщили чоло. &nbsp...

Читати далі...

Блохаста заміточка:)

Кохання приходить під ранок, Посміхаючись сонцем тобі у вікно. Кохання полюбляє світанок, П'янкий і солодкий, як добре вино. Кохання не змушує тебе йти, Воно лише вказує шлях. Кохання не пише романтичні листи, Не лишає помаду на твоїх вустах. Воно дарує тобі лише мить, Аби ти обрав собі мрію, Часом, змушує серце боліть, Та завжди залишає надію. Кохання зникає під ранок, Посміхаючись тихо тобі у вікно, Кохання полюбляє світанок, Та не тих, кому всеодно.

- Щоб поєднала нас гармонія -

Сумні думки лишаю на папері, В них неможливо істину знайти. Відкрив свої кватирки, вікна, двері, Либонь ти захотіла увійти, Прилинути до мене, прилетіти На мить, на день, на тиждень, на життя. Радіти поруч, разом сльози лити За всім, чому немає вороття. Залишити усе, що було цінним, Насправді, просто заважало жить, Любити світ і зватися щасливим, Все між собою порівну ділить. Тобі - вранішні сни, турбота й квіти, А ніжність, вірність і любов - моє. Потрібно ...

Читати далі...

Олекса Бригас. Душа.

Не хлiбом єдиним... Далеко не хлiбом єдиним Живем в повсякденнi - в багатствi, а чи без гроша, Бо тим вiдрiзняємось ми вiд простої тварини, Що крiм стравохода живе в нашiм тiлi душа.Є скептикiв досить. В словах i думках їх - зневага, Та все ж наступає хоч раз у життi така мить, Що "правильних" слiв вiдлетить гамiрлива ватага I щось невловиме в свiдомостi враз защемить.Десь вченi мужi щось доводять iз супервагою, Над тiлом чатуючи мить переходу межi... А слово розважливе...

Читати далі...

Вірш

Як пишно квітка лотоса цвіте! Яка жагуча врода у тюльпана! Яке в ромашки серце золоте! Яка троянда горда і духмяна! Отак жінки: ця ласка й доброта, А та ясна і гожа, мов зірниця. І кличе погляд, і зовуть вуста, І кожна вабить, наче таємниця. Од кожної хмелієш без вина, Але не кожну назовеш судьбою, Усе-таки на світі є одна, Яка заступить цілий світ собою. Щоправда, можна все життя прожити, А так оту, єдину, й не зустріти.

Por favor, аmigos ! Por favor...

[Приєднана картинка] Наша кав'ярня на Джозефа Фетча. Там наливають самотнім прийдешнім. Там ти очікуєш кожен свій вечір, Наче востаннє і наче уперше. Серце розхристане - знову гастролі. Нині вистава без гриму ? - Лукавиш. Знову акторів, як завжди, лиш троє. Вечір почався і - пестощі клавіш. Кидаєш виклик - розірвана маска, Зблисне мачете в руках аміг'єро. Вивчена роль - не життя і не казка. Вечір триває, скидайте сомбреро. Нумо, кидайте песети, піастри ! Це для наливки самотнім...

Читати далі...