[Приєднана картинка]Вже другий рік лютує пандемія,У кожного свої думки і почуття,У кожного своя неврастенія,Прийдешнього фіналу відчуття.Емоції все більше імпульсивні,Занепокоєність, тривога, сум'яття.Навколо всі пасивно-агресивні,Реальності проблем несприйняття.Роздратування, втома, потрясіння,пригніченість, апатія, нудьга...Коли вже до нас прийде розуміння,Щоб розірвати цього ланцюга?  ...
на допис поета Вискарион: http://blog.i.ua/user/1959447/
Доземний уклін та вічна память і шана полеглим!Вони, теж гаряче любили життя і мріяли про кохання, хотіли мати дітей, онуків та щасливе життя… На жаль, їм не судилося…Чом ти сумовитий,Дубе мій зеленийЙ болем оповиті Берізки та клени?– Бо зібрались круки У зловісні зграї,І в сльозах розпуки Тонуть виднокраї.Квилить сива мати:– Сину мій, синочку Нащо ж одягнув ти Дубову сорочку?Діти та онуки, Не прийдуть до тебеНе зігріє сонце,Не побачиш неба.Плакала, просила Думала – поможе:– Візьми, віддай...
Рассыпанная медь твоих волос... Изгиб спины... в садах,- дыханье ночи... И месяц завернувшийся в вопрос... И тишина,- что отвечать не хочет... И тонут пальцы в сонной высоте Листвы касаясь... Вспыхнувших соцветий... А Ты стоишь одна на целом свете... В своей не расколдованной фате... Спадает ветвь... погасшая свеча... На выдохе,- исход... воспоминанье Вся жизнь игра... в которой ничья... Твоё,- неразделённое желанье И ускользает с нитью золотой По кромке облаков по глади влажной Тот ангел что...
Ми не читаємо книжки, зате читаєм паблікиІ всі підсіли на власний сорт героїну, як на голку наріки!В ночі, коли одні, коли в тиші,Ми думаєм про тих хто у душі,Про тих хто в самому сердці!І в багатьох заради них, воно ще б'ється.Кохання перетворили на наркоту.Якщо так, то так то похуй.Дилер, дай дозу, по вені їбану!А мені б таку як ти, тільки щоб кохала.Я не знаю де її знайти, але я скучаю, правда!А мені б таку як ти, тільки щоб поряд, щоб взаємно!Та тебе тут нема, лише в текстах ці...
Двадцять пять вже їбануло,Чверть віку промайнуло.А в памяті пусто, неначе нічого не було...Сила в правді? Не рєбят, то все піздьош!Бодров не прав. В шибку бє холодний дощ.Пацани читають репчик, який допомагає жити.Варто було б забити пятку і на все забити!Про те дим зникне десь у небутті,Проблеми ж так і залишуться баластом Десь у хворій голові.Школа, Унівєр, трохи приколів.Але на порядок більше розчарувань і болі.Другий курс, я на пари.Вона в Богдані,Передає за проїзд і сідає десь по заді....
Вона казала - Я люблю поетів, І ненавиджу гроші, хай їм грець! Та тільки трохи пожила серед аскетів, Та й зацікавив у поета гаманець...
Весело час, як холостяк проводжу, І кожен день є пассія нова, Та довго я, напевно, так не зможу, Бо вже на ранок забуваю імена...
[Приєднана картинка] Ми віримо! Орлиця прилетить, Змахне крилом з очей людських полуду, І знову люди вільно стануть жить, І будуть дихать знов на повні груди. І на Майдан...
[Приєднана картинка] РІДНА МОВА Ми мову рідного народу В далекому дитинстві вчили, Носили все життя з собою Прості слова, що так любили. Прості слова, ті серебринки: Про поле, небо і гаї І пісня добра, материнська – То є наставники й мої. Вони ведуть мене по світу, Коли я десь, в далечині, Про отчий дім, про мою мову Вони нагадують мені....