пелюсткова моя тендітнаквітневав погляд одітав душу моюі в небопрозорі сходиназустріч сяйвудолоней дотикторкання пальців
Ті хмари над водою – то є день,Де джміль важкий так солодко гудеІ між дерев колишеться трава.Он сонце, як медова головаДо чаю ввечері. Із пасіки мерщійСтарий із медогонкою помчитьБо небо хмариться і сповіщають дощГусте повітря й краплі на бриліМи не дорослі, ми іще малі – Молочні вуса, хмарні кораблі.Бабуся у одвірок споглядаЯк поверта із поля череда.Вода холодна, ось вона – вода.Єдине, що залишиться тобі.[Приєднана картинка]
Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів'яне! Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому... Впаде на тебе, наче сніг, журба — Її не понесеш нікому! Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу. Чужинця шани ждатимеш дарма — В твій слід він кине сміх-погорду! Ти зрікся мови рідної... [Приєднана...
--- -------- ---Доля мене викликає...Доля тепер не чекає...Доля спокути не знає,А душа й не питає...---Ніч така темно тягучаБачу у снах сиві кручі...В спіралях польоту щезаю,А душа слів не має...---І спочинку не можу здобути,І між знаками комі не бути,І Тебе щось не можу забути...Крізь роки недосяжно збагнути.---А десь птахи по світу кружляють,В небесах творять наші думки.Хтось із засідки в птахів стріляє,Серце...
---Ти озирнись на мить довкола...Поглянь у світ із надсуцвіттяІ замість крапки знову кома,І знов спіральне словоліття.---Пробуджена промінням силаЗ весни ввібрала ноти літер.Душа втомитись не посміла,В обіймах зустрічає вітер...---Ти зупинись на мить поволіСпитай питанням без обману,Чого це над тобою зоріЖивильним світлом гоять рану?---Чого птахи співають ніжно,Чого пелюстки мріють світлом?Невже в питаннях сенси світу?А в серці вже... любові вітер
http://blog.i.ua/community/53/
_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---
_-_-_-_---_---_---_-_---_---_-
Без цензури. Прощай, холодный и бесстрастный Великолепный град рабов, Казарм, борделей и дворцов, С твоею ночью, гнойно-ясной, С твоей холодностью ужасной К ударам палок и кнутов. С твоею подлой царской службой, С твоим тщеславьем мелочным, С твоей чиновнической жопой, Которой славны, например, И Калайдович, и Лакьер. С твоей претензией — с Европой Идти и в уровень стоять. Будь проклят ты, ебена мать!
Не дозволь розплакатись у тебе на очах Я хочу бути сильною і буду! Синдром дощів зцілує на дахах Інакшого когось без перелюбу Я буду дуже сильною. Без слів Своє прощання поглядом не скажу Бо ти мене любити не зумів Хоч й розлюбити зможеш не відразу. А завтра сніг вже ляже на асфальт На новий аркуш ми почнемо жити Не застосуєш ти моїх порад Бо може і не вмієш ти любити… Тож не дозволь розплакатись… мені Вже не до сліз. Життя міняє колір...