богу богове

червневим ранком у губи цілуйпої таємницею райдужкиі тільки це може мати цінувсе решта окремо байдужена рівні кожної із клітиноголеністю літа соковитоюторкайся мене візерунком плетисьтобою щоб був овитий яі сонце відкриє очі за митьв наш простір зірвавшись поглядомі цілий всесвіт для нас самихтому що богу богове

• AL4y
• 20.06.17, 21:18

Аматорська поезія

ПророцтвоНастане час - а він таки прийде!Коли диявола корона упаде.Пролита задарма солдатська кровЗатьмарить рейтинги брехливі і любов.Не захистить закон від беззаконь.Діток російських і солдатських вдов.Примари з косами, з блідим обличчямЧоловіків з домівок заберуть у потойбіччя.Я бачу... солдат російських безліч. Мертвих.Ні, не в могилах, "Таков великий русский мир" - Своїїх просторів недостатньо для могил - Їх в ями кидають навалом, Я потім знищують - напалмом...

Читати далі...

• Міс Марпл
• 12.04.15, 23:36

вугілля тепле

Вугілля тепле – згаяна любов. Холодне вістря кожної хвилини.Останній день – його могутні стіни.Скажи що-небудь, тишу нажени. Всміхнись мені, немов чужа людина.Гранична мить, коли ще наші спини щось випадкове здатне зупинить.Молись до неба – випадковий збіг, який рятує дурників дорослих,Що захопились мужністю і зростом приходить безперечно не до всіх.Наступний ранок, випадковий сніг. Одному в світі затишно і просто,Та уві сні там щось тобі болить,А що? Хіба ж ти здатен пригадати? Береш ключі...

Читати далі...

• Buddy
• 23.01.13, 21:39

Горила в черевиках

Замітка одного з віртуальних друзів надихнула. Є 2 варіанти, з невеличкою відмінністю. Викладаю 1-ий варіант вірша. варіант...

Читати далі...

• The Beauty!
• 5.12.11, 22:21

Човником Місяць...

присвята моїй любій доні Човником Місяць у Всесвіт пливе, Сон тихий лагідний доню гойдає. Сон - світ чарівний, де казка живе - Звідти щоночі вона прилітає. Очі заплющуй, у путь вирушай, В мандри - країною мрій та чудес! Віру в дива, доню, не залишай! Спи, янголя - подарунок небес! 22.07.2010 ...

Читати далі...

• The Beauty!
• 22.07.10, 21:17

Лише пам’ять про доторк руки (із циклу вірші)

[Приєднана картинка] Лише пам’ять про доторк руки Залишився на шкірі ..і холодно Лише мить були поряд шляхи Аби швидко розбігтися порізно Молодого місяця блиск Заховався у білім волоссі Мовчазливої темряви крик Відчувався в багатоголоссі І стирається з пам’яті ніч Бо можливо вона лиш наснилась Не було а ні слів, а ні зір Лише доторки рук залишились 19 травня 2008 року [Приєднана картинка]

• LOVIK
• 19.05.08, 19:55

сказати тобі... від імені сором`язливих романтиків... щось таке

---Сказати тобі не виходить нічогоІ щось показати - не взмозі ніяк...Ніяк не спинити кошмарів дороги,І не розчинити пісок у морях...---Крізь вечір дивлюся, як падають зорі,Як роси спадають на трави з небес,Проміння останнє, ховається в гори,Здається в вершинах я бачу Тебе...---Вогонь догоряє, скрадаються тіні,Холоне земля, засинаючи в ніч,У сни поринаю, у них завжди вільний,І буду готовий сказати ту річ...---

• AMA-XXX
• 1.06.09, 22:00

Трус?

Хватило бы смелости громко смеяться, Когда все вокруг о усопшем скорбят? Хватило бы смелости в гору подняться, Когда с той горы на вас камни летят? Хватило бы смелости доброму другу, Подножку поставить при беге его? Хватило бы смелости мать иль подругу, Словом недобрым назвать вдруг-чего? Не страшно ли было б размашистым шагом, Пройти под налётом вражеских пуль? Не страшно ли было б смотреть ясным взглядом, В лицо пацана проглотившего дурь? Не страшно ли было б с...

Читати далі...

• Ветер города
• 7.06.07, 17:36

Бог помагай

З рештою, так - жити розпатраним кращеНе відпускай душу собачу моюВесь отой рай – просто фарбований ящикГлечик для крилВтеча у мрію свою Гавкіт почуй - це я біжу за тобоюЗнаю твій слід, бачу вже спину твоюЗнаєш бодай, що за твоєю спиноюЩоб не булоЗавжди я тихо стоюБог помагай тим, кому боляче житиВ глину кидай житню солому й пісокМовчки додай все що ми сміли проситиВ рани вкладайБілим вапном затирай[Приєднана картинка]

• Buddy
• 14.01.13, 01:06

Ноктюрн з монеткою

[Приєднана картинка]Остання, найрозмінніша з монетПо мандрах – згаслим сонцем на землі…Я майже полюбила Інтернет –Як люблять дощ. Бо в нім не видно сліз.А той, хто взяв і витрусив з міхівІз непотрібним мотлохом чуттів,Без жодних слів,без намірів лихихДавно пішов. Мені здалося – втік.Дощить. І повертає на сумне.В калюжах – зорі. У калюжах – лід…Я лиш боюсь, не вистачить мене –Якраз мене! – на постіль або хліб.З моїх безсонь, розсипаних вночі,Росте полин. Гіркий і запашний.В Інеті – тиша.Скайп...

Читати далі...

• mNoga
• 19.11.12, 20:00