Казки Волинського лісу. Мавка.

[Приєднана картинка]Ліс говорив з ним змалечку. Він бився гіллям о загорожу довкола старезного княжого дому, що стояв тут трохи не з Гедимінових часів, щебетав пташиними голосами і гудів вітром у димарі.Богданко не боявся лісу — як жоден з Ружинських не боявся прадавньої пущі. Він утікав до нього попри усі заборони і жодного разу не блукав: непомильне почуття напряму щоразу виводило його до знайомих місць.Почуття напряму, або щось іще.Селяни з Ружичів, за винятком кількох родин...

Читати далі...

• nolofinve
• 12.11.13, 22:31

Радуга (или продолжение темы Общение)

Продолжаю тему, начатую в предыдущем посте (заметке), Общение на ай.ю.эй. дает свои Плоды.. Мне нравится то, что происходит... - Спасибо Вам Всем, за то, что Вы Есть! Общение помогате нам самим открыть себя самих.. до этого я, на пример, не знала, что могу писать хокку или что-то на подобие белых стихов.. .. так.. бывало писала стихи - иногда... когда сильное перживаение случалось у меня.. на этот раз, Респект Пантере - Pantera466 (.... пришло только что - здесь ...

Читати далі...

• Ружа
• 13.07.09, 11:04

Завжди кудись бігла, квапилася, шукала

[Приєднана картинка]Все життя з дитинства кудись поспішала, бігла, старалася, навчалася, робила й заробляла, вигравала, досягала й заслуговувала… Постійно щось змінювала, ліпила, виліплювала, вибудовувала, виточувала й відпрацьовувала… Завжди щось відвойовувала й відбивала домагаючись свого. Щось і когось шукала. Майже повністю позбавила себе дитинства, юності, та молодості. Все заради того, аби тільки все змінити на краще. Врятувати, збудувати своє життя і життя дорогих собі близьких...

Читати далі...

• Rиsя
• 26.03.15, 17:07

Казки Волинського лісу. Вовкулака.

[Приєднана картинка]Панна Анастасія Гулевичівна ніяк не могла вийти заміж.Звісна річ, панна була молодою вродливицею, котра перебирала нареченими як сама собі хотіла. Однак, з усіма її залицяльниками рано чи пізно траплялося зле.Вовки в тих лісових краях водилися завжди, але на людей нападали зрідка. І тому, коли четверо шляхтичів, здорових і дужих, одне за одним загинуло від вовчих зубів, то здалося доволі дивним. Біля панночки утворилася порожнеча, котра вельми тривожила її...

Читати далі...

• nolofinve
• 14.11.13, 19:17

Пиво з присмаком туману

З побаченого напередодні Похнюплену багатоповерхівку Тендітними плечима підпираєш, За морок зачепившись поглядом. П’єш пиво з присмаком туману Та липкої мряки… Ліхтар підморгує , І вікна сито мружаться - чужі!.. Похнюплена багатоповерхівка, На тебе спершись, позіхає… Їм байдуже! &nbsp...

Читати далі...

• The Beauty!
• 18.01.11, 20:53

Сказочный Новый Год или бредовый поток сознания

Каламбуры в синем море замороченных мозговВы готовы? – Мы готовы, каждый сам себе готовПоломаем самолёты, танки все разворотимКапитаны - идиоты, генерал – вообще кретинТурбомода, крематорий, карапузы, анальгин Фейерверки, зажигаем, корабли плывут в туманПод забором - алкоголик, за забором - наркоманКрокодилы, бегемоты, обезьяны, бугаиНаш народ – большой, широкийМного нас здесь на земли Ржачь стоит за белой стенкой, там ругают колобкаОн, собака, обкурился и сожрал всего быкаНе оставил...

Читати далі...

• JR_Cerberus
• 23.01.10, 19:42

Ти, я i любов

… так буде… бажаю, аби так… несподівано серед багатьох ти єдиним лише поглядом вирізниш мене і… вже очей не відведеш… неспроможний це зробити… а серце…невідомо, чому, стукатиме просто в горлі… маленьким живим створінням здаватиметься воно… долонями ніжно-ніжно відгортатимеш пелюстки… одну за одною… без поспіху… намагаючись не пошкодити їх і не завдати щонайменшого болю… а пришвидшене, уривчасте дихання, тремтіння вуст напіввідкритих, вологих видаватимуть твої ледь...

Читати далі...

• The Beauty!
• 26.12.11, 21:23

Не бійся і мрій

Частинки надій кришталевими сколами виблискують в храмі моєї душі. Вони тут усюди. Лежать ореолами. Збираю ретельно, додам у вірші. Мені вже не страшно. Тримаю їх лагідно, тоненькі, як голки, уламочки мрій. І може не все тут написано правильно - моя нова мантра: "Не бійся і мрій".

• Ірина Сєдова
• 15.11.20, 05:39

Сцевола

[Приєднана картинка]Корсунь палав. Солом'яні стріхи на хатках займалися миттєво — місто стало одним великим вогнищем. Мешканці, котрим вдалося вціліти опісля того, як у нього ввійшло коронне військо, метались вузькии вуличками, намагаючись врятувати вже не майно — майна опісля постою королівських жовнірів у них зосталося небагато, але самі життя.Камінна церква височіла посеред охопленого вогнем міста, неначе Ноїв ковчег. До неї, на узвишшя, бігли ті, кому вдалося вихопитись з...

Читати далі...

• nolofinve
• 24.11.13, 08:26

Казки Волинського лісу. Лісовий король.

[Приєднана картинка]Він не встиг, він знав, що не встигне, але все одно наглив коня, вирвавшись далеко вперед від свого загону. Татари вже пішли, пограбувавши і пустивши з димом кільканадцять селищ, і серед них його Ружине. Ті з селян, котрі встигли заховатись у лісі, нині бродили згарищем як причмелені.Його дім був цілим — вогонь знищив лише прибудови й конюшні. В покоях все було перевернуте догори дном — скрині розбито, шкатулі зламано.Тіла вірних слуг та двірських козаків...

Читати далі...

• nolofinve
• 16.11.13, 08:58