Йди

Стовпчики сподівань, сходи твоїх надій. Знизу на гору глянь. Бачиш країну мрій? Треба туди піти буде складним цей шлях. Все подолаєш ти. Вірю. Тримай в руках силу своїх бажань, радість чарівних днів, впевненість. Сильним стань. Дій! Це міцніше слів.

• Ірина Сєдова
• 18.11.20, 01:28

Из раннего. Детство. Романтика.

Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )Как приятно утром ранним,Кожу с черепа сдирать,И жевать, жевать, жевать!Тёплым гноем запивать! Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )

• Amig0
• 7.11.09, 22:56

Стріли

Скільки разів мрії сум розбивав? Небо зайвих турбот. Дія радість несе. Треба знищити страх. Стріли розчарувань. Співи - муза прийшла. Сила з волею теж. Диво.

• Ірина Сєдова
• 4.12.20, 01:13

Вона засвідчила ниву духовності … (Ірина Невицька)

Ірину Невицьку, я відкрив для себе, шукаючи матеріали довоєнного минулого моїх батьків –просвітян, про яке вони після трагічного березня 1939 року замовчували. Привернули увагу публікації заокеанської діаспори, з яких випливало, що Невицька проживала в Ставному. Рідне село , де працювали мої батьки, прихистило відому письменницю і політичну діячку після того, як за віденським арбітражем Ужгород відійшов до Угорщини. [Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

• KZIRKA
• 16.11.09, 16:17

Я не знаю що таке кохання

Я не знаю що таке кохання. Думаю нестерпне почуття. Намагаюся немов в останнє я його впустити до життя Іспит цей ніхто не подолає Крім мене самої. Дивний крок. Вчителька від мене вимагає Протилежний вивчити урок. Ця мадам не звикла до екстриму Ненависть плекає до людей Як вогню лякається інтиму Каже, що навколо світ звірей. Вона вчить ховатися від себе Злоба і підозри її мед, Лається неначе грішний ребе І плете з образ ажурний плед. Мрію я забути дивну тітку Її дім - ...

Читати далі...

• Ірина Сєдова
• 1.09.21, 07:47

Ода суржику

Нащо потрібні писаки? Задля цікавих розваг? Так підкажіть же лайфгаки, щоб вєсєліть посіпак. Як мені вижити, люде? Як досягнути мети? Наче в пустелі верблюди Мрії, що звуться мєчти. Знов пробиваючи коло Власних обмежень и меж Наче малеча до школи Плентаюсь шляхом надєжд Суржик, русизми.. Що далі? Внутрішній цензор оре. Я розстібнула сандалі І босоніж по травє. Рушити правила круто. Світ - іподром заборон. Діє обмежень отрута, шикають з різних сторон. Чхати хотіла...

Читати далі...

• Ірина Сєдова
• 17.05.21, 17:45

Вбивця мрій

[Приєднана картинка]Кохання? А що це? Таке почуття?Не знаю. Не бачила. Може існує.Якщо я не люблю себе - то не я? То доля підступна? Це не хвилює.Всередині порожньо. Пастки надій.Розставлені марно. Я так обережна.Я так не потрібна собі. Вбивця мрій. Самотність мене поглинає. Безмежна.Як втратила десь я повагу до себе?Хіба це доречно - кохати нездару? Так хочу нарешті зробити як треба.Любити себе і знайти собі пару.

• Ірина Сєдова
• 15.02.21, 00:26

Хто сказав, що коні не винні?!

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського. Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису. Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності. Вйо! КОБИЛА ВИННА Не любо - не слухай мене через силу, До лампи Некроту твоя похвала, Та дядько Микола рябу мав кобилу, І капосна раптом до лісу втекла. А там з'ясувалось - та шкапа феномен! Ну як про таку не складати пісні? Не здохлою впала і навіть не в кому - Забулася враз в...

Читати далі...

• Некрот
• 31.03.09, 21:07

Good Captain Clack - Procol Harum

Good Captain Clack Добрий капітан Клек(Brooker / Reid)Still scowling black Як завжди похмурийgood Captain Clack добрий капітан Тріскотун*must eat his humble pie змушений їсти свій скромний пиріжок.His bed is made Постіль...

Читати далі...

• Lulu
• 20.11.15, 15:41

Хто тут помер? (замальовка з офісного життя)

В нашому офісі вже другий місяць йшов ремонт. При цьому більшості співробітників керівництво наказало лишатися на місцях. Вся підлога була вкрита білим порошком. Найвишуканіше взуття через пару днів ставало схожим на взуття будівельників. В центральній кімнаті на столі було звалено те, що знайшли в шафах: брудні куртки, старі папери, зламані ручки, немиті банки, фотоапарат, чиїсь смердючі шкарпетки і фальшива стодоларова купюра, як остання крапля, як символ абсурдності...

Читати далі...

• Luluska_ua
• 5.02.11, 12:28