[Приєднана картинка] Цікаво: як може сумніватися, чи його це свято - День поезії, - призер двох фестивалів поезії, автор двох збірок сатиричної, іронічної та гумористичної поезії, плюс до того ж власник Сайтів-Близнюків злого поета Некрота? Річ у тім, что є на світі чимало чудаків - принципово не хочу писати слово "чудак" через літеру "м", хоча міг би - які вважають, що віршовані твори Олександра Некрота не є поезією. Вони твердо переконані, що це, в кращому разі...
Гуаш. Сто разів ієрогліф «Життя». Це спроба гармонію в ньому знайти. Штрихи: божевілля, любов, відкриття... Чи можна все разом нарешті звести?
А вже весна! В барвінковій хустині, В лляній сорочці, вишитій хрестом. Хрести… і схлипи журавлині – Небесна сотня лине… за Христом, Супроти Зла поставши й беззаконня, Життя поклавши й душі за братів І за Вкраїну… Квіти на осонні – На вшанування страчених життів - На шинах розквітають, на бруківці, В серцях, на вишитій хрестом Сорочці… Линуть весноспівці В тремке підхмар'я чисте за Христом… Вітрець гойда скривавлену пір'їну, Що човником пливе з височини… Весну в стражденну, змучену Вкраїну ...
Вийшли нові анімації, до яких я приклав своїх рук. Цього разу працював в команді
Можливо, ви не знаєте ім’я українського фотографа Олега Оприско, але ви точно бачили його роботи.Вони надихають своєю казковістю, і одразу показують впізнаваний стиль автора. Багато митців спробували повторити ефірний, мрійливий настрій його робіт. [Приєднана картинка]Більше фото тут
Ми з більшим задоволенням вживаємо готовий оброблений продукт (стосовно інформаційного поля та й не лише) ніж той, що потребує обробки, так званий пластичний матеріал, з яким потрібно працювати і який при роботі з ним приносить результати. Окрім "результату", другий вид споживаного продукту значно корисніший за перший, наділяючи нас певною загартованністю, здатністю до праці, переробки і, в решті, створенню того, чому буде приписане наше авторство. Нехай живе бажання творити у вас...
стеля має ті ж тріщини що й декілька років тому мама посадила нові квіти тим самим втамувала давню втому. Собака схуд, у нього постаріли очі і тільки вишні не змінили свого цвіту наповняються соком потрохи І так майже кожного літа. Книги припадають пилом як завжди пора було б їх перечитати щоразу, як заходиш на подвір*я щоразу, як тебе обійме мати.
В своєму особистому полоні ламає руки жінка божевільна. Вона не усвідомлює що сильна і що в тюрмі немає охорони. Сама себе загнала в кут неволі, стражданнями сама себе скувала. Для щастя їй потрібно дуже мало - дізнатися як вижити на волі.