Така тема цікава... Всі про це думають. Любов до себе актуальна в будь-якому віці. Але, здається, кожна людина сприймає її по різному, по своєму...Наприклад, в своєму дитинстві, я усвідомлював мою любов до себе через любов батьків до мене. Тобто, сам себе я любив точно так, як мене любили батькі. Ну, я не знаю, як це точніше пояснити... Одним словом, коли ругали - я себе ненавидів, коли пестили - був щасливим. Але тоді не я вирішував, який настрій у мене буде... Ці рішення я став приймати...
[Приєднана картинка]ЛЮДИ КАК ЛЮДИ?Я вот думаю: а что было бы, если бы Воланд прибыл в Москву сейчас. То есть не в Москву Сталина, а в Москву Путина? И время по сюжету подходящее — как раз весна, дело к маю.Как вы помните, во время триумфального выступления своей свиты на московских подмостках «профессор» делает эдакое философское отступление, пристально рассматривая зрителей:Ну что же, они — люди как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было...Человечество любит деньги, из чего бы те ни были...
Біль...Вона буває різна...Але чомусь однаково нестерпна...Цікаво а яка біль сильніша: моральна чи фізична? А можливо її взагалі не існує, а це просто наша видумка? Фізичне відчуття чи душевна потреба, яку ми звикли називати одним словом - БІЛЬ! Але тоді чому нам так важко пережити це відчуття?.... Біль фізична... Її можна перечекати, приглушити, зціпивши зуби перетерпіти.... Сльози.... Вони допомагають справитися... Біль моральна, душевна.... Вона гірша.... Від неї не...
Напевне, я трохи дивна, А може, всього лиш жива, Малюю словами битви, Та кожна із них не нова. Будую, а потім руйную, А може усе навпаки, Вдягнула на серце збрую, Малюю на ній квітки. Чекаю чогось, шукаю Натхнення, бажання, мету. Буває ще – рими складаю, Ховаю між них самоту. Колись перестану чекати, Допишу разом всі казки, Й почну щось нове малювати, Словами знов будуть мазки. 25.05.2020р. http...
Задумалась над висловом "Почати з чистого листка" - а чи реально це взагалі? Схоже, скільки б ми не брали чистих листків, деякі слова чи речення все одно будуть проступати з попередніх. Декотрі будуть майже непомітні, а декотрі видно дуже чітко - в залежності від важливості того чи іншого вчинку. І чи взагалі є сенс в абсолютно чистому листку? Не рахуючи немовлят, звісно. Може варто осмислити зроблене і прожите, і заповнювати нову сторінку життя, враховуючи уроки пройденого? Не ховати ...
До вступления в Университет, я всего несколько раз был в Киеве, хоть и живем мы рядышком. И во время учебы вполне возможно было ездить домой после занятий, но было принято решение поселиться в общежитии, о чем я ни капли не сожалею, так как это давало определенную степень свободы, учило самостоятельности и давало возможность ближе сойтись с однокурсниками и просто соседями по коридору. Это действительно были классные годы жизни. И возможно я слишком много души оставил в том прекрасном прошлом...
Мабуть у мене дійсно забагато вільного часу, яке я замість пошуку нових можливостей заробітка грошей витрачаю на колупання в дрібницях та деталях свого життя... А може і не тільки свого. Правда, до чужої долі ставлюсь тепер більш делікатно. Намагаюсь не втручатись в чужі справи, або принаймні робити це делікатно, щоб не зашкодити.Ось, звідси і всі мої "заморочи" та "експеременти". Не виходить без них. Раніше покладався на досвід людей, яких вважав авторитетами... але до чого ...
Життя часто порівнюють з дорогою, але в мене воно більше асоціюється з книгою. Сторінка за сторінкою ми пишемо її своїми думками й вчинками. А замість пробілів – те, чого ми не зробили. З різних причин: боялись невдачі чи людського осуду, через лінощі, чи просто не здогадались. Частина пробілів на своєму місці, бо від деяких вчинків краще відмовитись, а частина немов пропущений текст. З плином часу до них можна повернутись й заповнити – або вчинками або гіркотою усвідомлення...
[Приєднана картинка]Відтепер ніколи не погоджусь з твердженням, що наша влада не вміє керувати країною. Навпаки, це нашім можновладцям вдається дуже й дуже добре. На відміну від інших країн, де народ досі має іллюзію права голоса, демократії, свободи, у нас це вже давно в минулому, ми зробили величезний крок вперед в часті керування народом. З телевізорів, радіо, газет та журналів вже давно нічого не питають, не попереджають і не просять поради, а просто наказують - кому як поводитись, що і...
Чи жити бджілоньці без квітки?Для кого пахнути квіткам?Як буде лебідь без лебідкиМалим радіти діточкам? Ніч з днем, кохаючись, вальсують;До суші лащиться прибій.Сердечко в зернятку пульсує,І розгортається сувій - Новонароджена рослинкаДо світла тягнеться, маля.До мами горнеться дитинка;На Сонце дивиться Земля… Не можуть люди поодинці –Любов породжує життя.Єднатись з чоловіком жінціВ коханні – це закон буття. 14.07.2011 © Copyright: Марина Степанская...