Ви знаєте, це так просто...

Ви знаєте, це так просто, Достатньо підняти руку, І сяде на неї простір Як птах, повелитель звуку. Напне, мов вітрило, воло, Смакуючи нову пісню, І пустить її на волю – Всередині їй так тісно. І місяць, що в небі тужить, Потоне у благодаті, Це, знаєте, просто дуже, Достатньо уяву мати. [Приєднана картинка]

• rutzit
• 26.05.19, 20:00

Сонечко та сонце

Сонечко присіло на билину, Лапками тонкими дріботить. Бурштиновим сяєвом долину Сонце враз наповнило! - на мить… Сонечко пробігло по билині Аж до вістря гострого й за мить Полетіло… Ген за край долини Сонце пада...

Читати далі...

• The Beauty!
• 10.02.11, 22:10

За секунду до осені...

За секунду до осені, Що закохана в ніч, Що жене листя росяні На пустелях узбіч, Де не мучишся спрагою У чеканні дощів, Тиша тішить увагою Й загадковістю снів.[Приєднана картинка]

• rutzit
• 30.08.19, 20:00

Осінь. біля вікна

Якби ж побачить журавлиний клин, Що від озер ясних до сонця лине… Не йняти віри тузі – Не один Ти знаєш: Ні. Надія не загине. Крижинам не віддасть свого тепла, Не змовкне навіки, гріхами скута. Землі чужої запашна отрута Не вб’є жаги, Не спинить вороття До вод джерельних. З безлічі шляхів Той шлях, Що досі в серці не зотлів, Розбудить пам’ять… Тож нехай зі скла, Немов з душі запиленого тла, Дощі змивають дні, Змивають ночі – У погляді надії на життя То сльози...

Читати далі...

• Natalyl
• 9.11.10, 20:17

Я був отут. Я знаю цю дорогу...

Я був отут. Я знаю цю дорогу, Де у траві сховалися віки, Де хмари щедро роздають вологу, І тчуть туманні спогади думки, Де в золоті дерев блукають чари, Які можливі тільки восени, І втомлені додому йдуть отари, Де їх чекають затишок та сни.[Приєднана картинка]

• rutzit
• 10.05.19, 20:00

У світі невигойності і бруду...

У світі невигойності і бруду, Солоних слів та капосних манер, Я трішечки закоханий у чудо, Від створення небес і дотепер. Минає вік невдачами побитий, За ним мільйони чергою стоять, Минає все, та хочеться пожити,І чуда того самого чекать.[Приєднана картинка]

• rutzit
• 8.04.19, 20:00

Заворожило, замело...

Заворожило, замело. Холодний шлях, година рання. У поле вибігло село Стрічати півнями світання. Заклякла світу карусель. Хатин виблискують зіниці. І одинокий журавель Води випрошує в криниці.[Приєднана картинка]

• rutzit
• 3.12.20, 20:00

шось таке

Напевне, я трохи дивна, А може, всього лиш жива, Малюю словами битви, Та кожна із них не нова. Будую, а потім руйную, А може усе навпаки, Вдягнула на серце збрую, Малюю на ній квітки. Чекаю чогось, шукаю Натхнення, бажання, мету. Буває ще – рими складаю, Ховаю між них самоту. Колись перестану чекати, Допишу разом всі казки, Й почну щось нове малювати, Словами знов будуть мазки. 25.05.2020р. http...

Читати далі...

• Alyana
• 12.07.20, 19:46

Без слiв

Мiй перший вiрш украiнською ****************Душа злетiлау височiнь небесну,але безкрила.Спiва без музики i слiв,Тай дивиться,очi закрив назавжди...[Приєднана картинка]вiрш неримований, як все, що я пишу. Хочу додати, що схiдняки не тупоголовi, як декотрi вважають, а звичайнi люди, якi мають гiднiсть.

• Азорэль
• 27.02.14, 23:27

Сергій ЖАДАН

ЦИТАТНИК В почині завжди є процес твого народження. І це – суттєвий крок до заморок життя. Під владою зірок вже наростає твій процент, що зменшує твій строк. Та разом з тим це та пора, коли виходить на-гора твоя залежність від умов народження. І ти, немов сліпий, не здатен вибирать поміж вітчизн і мов. Тому твоя вітчизна – це твоє тавро і твій кацет, чий прояв є надміру злим, бо туго стягнено вузли, і хоч гидке твоє лице, та мусиш бути з ним...

Читати далі...

• TatianaR
• 21.01.09, 12:09