Коханий спить щасливим сном… Співають зорі за вікном, Мрійливо грають цвіркуни, По всій землі чаклують сни … В садку геть сонний вітер впав, Струмок шепоче поміж трав, Безжурним сном коханий спить… ………………………………………… Життя - Кохання – Вічність – Мить…. 16.07.2009 Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.
Той вечір... І лице натхненне, І рук, мов крил, граційний змах.... І над усім - етюд Шопена, При двох запалених свічках. Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім... А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм, Волосся білого розмаєм.... І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю, Так добре знану, і - нову. О господи, яке ж ти диво!.. І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо, Й Шопен здивовано змовка.... Коли роки й життя буденне Любов і нас утомлять вкрай, Я...
Твоя посмішка ніжна, губи...Я кохаю тебе мій любий.Наполегливо, сильно, щиро!Моя пристрасть, надія, віра -все для тебе єдиний в світі,все для тебе і щастя митібули нашими. Це прекрасно.Я кохаю тебе мій ясний.
Початок розмови тут(дуже давня історія, майже справжня, трохи видозмінена) Що я можу дати тобі, окрім свого кохання? Як висловити почуття, які переповнюють мене?.. Що додати, адже словами все сказане і написане?.. Я захоплююсь тобою. Подивись уважно – ми, як дві половинки одного цілого. Ми такі схожі, але дещо відрізняє нас – для того, аби ці половинки співпали, доповнили одна одну і з’єдналися міцно.Ти кажеш, що твоя особо не варта мого кохання. Не вірю. Невже ти думаєш, що його можна...
[Приєднана картинка] Твоя влада, Ладо! Згуба З губ… Голубе мій!.. Глибоко Голубиться, губиться… Пригублю… Любитиму… Благоговітиму… 06.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика любовная Свидетельство о публикации № 10428
Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)
Покличу пошепки «кохаю!» - Почуєш? – Серцем? Озовешся? Сховаєш погляд? Посміхнешся? Наблизишся? Не повернешся? Самотня тінь в кутку зітхає, Байдужо Місяць позіхає… І ранок Сонцем вибухає!.. 04.12.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG)...
Тебе торкаюсь ніжно. Сутінки бузкові... Тепло двох тіл зливається в потік. Слова, нещирі гості випадкові, Втекли. Є погляд в очі, Жінка, Чоловік. Навколо - мегаполіс метушливий, Чужий нам простір, інший час. Є двоє - ми, є мить важлива, Що з'єднує в одне-єдине нас. 24.09.2009 Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
[Приєднана картинка] Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати грати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити Їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, як і жити? Коли так, летімо разом В неосяжні високості, Вище, дужче... аж до млості! Душі, збурені екстазом, Як раби, не гнуться плазом, - На землі вони лиш гості! В світовий процес...