Така-от осінь, лагідна така, У вікнах пруг червоним пустоцвітом, Павук сховався в темряву кутка, Йому уже немає що ловити. На кухні в чашку капає вода, Бентежних дум лишилось небагато, І теплий сон у душу загляда, Та проситься у ній заночувати.[Приєднана картинка]
Купіть квіточок лотерейний, Зіграйте з випадком в азарт, Пориньте в аромат єлейний, Відчуйте, як смакує фарт. Залиште на хвилинку смуток, Забудьте клопіт, слів сміття, Пригоди – вам, мені – прибуток Від тих, хто вірить як дитя.[Приєднана картинка]
[Приєднана картинка]Де ви, печеніги та кумани? У які помандрували сни? Чом тепер тиняються тумани Там, де випасались табуни? Хто в річки дивитиметься сині? Хто звеличить сонце золоте? Хто свободи пісню в небо кине Й на аркані здобич приведе? Хто вас з цих країв нещадно витер? Не мовчіть, мов брили крижані!.. Та у полі тільки виє вітер,І стовбичать баби кам’яні.* кумани - візантійська назва половців
[Приєднана картинка]Чорні круки знов летять над Україною,Знову плаче,надриваючись,душа...За усіх,що смертю лютою загинули,У цей день молитва лине в небеса.Через час і простір прориваєтьсяПовен відчаю,жалю й скорботи крик,Від якого вся земля здригається...Це ховає мати діток дорогих.Пам"ятаємо,сумуєм,не забудемо.Свічки пам"яті палають у серцях.Хай у вічності завжди їм світло буде,Душі зорями хай світять в небесах.Вічна пам"ять
Що зі мною коється?Що зі мною діється?Хочеться спинитись, А душу несе..Хоче їй щирості, Хочеться їй вірити..Омани боюсь..
Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]
Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.[Приєднана картинка]
[Приєднана картинка] ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ... СКАЗАЛА ТО, ЧЕГО ТАК НЕ ХОТЕЛА... И ДАЖЕ В МЫСЛЯХ ДУМАТЬ НЕ МОГЛА, А ВОТ ОТКРЫЛА РОТ....И УЛЕТЕЛО... СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА, КАК ВОРОНЬЕ, И КАК МОГЛА ОБИДЕТЬ, ТАК ЛЮБЯ??? ПРОСТИ, ЛЮБИМЫЙ, ХАНЖЕСТВО МОЕ, ТЕПЕРЬ ВИНЮ ВО ВСЕМ ТОЛЬКО СЕБЯ... А ВСЕ РАЗЛУКА...И ПОТОК СЕКУНД, МИНУТ, ЧАСОВ И ДНЕЙ, НЕДЕЛЬ ПУСТЫХ. БЫВАЕТ ТАК ПРИДАВИТ - ВОЛКОМ ВОЙ, ПРИЖАТЬСЯ БЫ, НО НЕТУ РУК РОДНЫХ! ВОТ ЛОБЗИКОМ И ПИЛИТ ВСЕ ТОСКА, АЖУРНО ВЫРЕЗАЯ МЫСЛЕЙ РЯД, И Я...
[Приєднана картинка]И лето убежит, наступят холода....С тобой расстались мы возможно навсегда.Забыть тебя навек никак я не смогуТы тоже вспоминай меня хоть иногда...Ты улетаешь прочь оставив в небе следЯ на земле одна. Тебя ведь рядом нет.Как мог любовь мою ты в шутку превратить,А чувства наши и мечты в полнейший бред......В сердце моем осталась боль на долгий строкТы не судьба моя, а ценный мне урок.Себя я вылечю, тебе сказать хочу:Что б счастье и любовь в дали найти ты смог.
Сонечко скік та скік, День потихеньку в’яне, Спить у березах сік, Соку іти ще рано. Котиться час униз, Сивий крадеться грудень, Тільки весна колись Ще неодмінно буде. Буде інакший рік, Будуть думки бездонні, Буде з берези сік Капати у долоню.[Приєднана картинка]