Українські звичаї та традиції

Пошук

Пошук в архіві по фразі "мої вірші"

Така-от осінь, лагідна така...

Така-от осінь, лагідна така, У вікнах пруг червоним пустоцвітом, Павук сховався в темряву кутка, Йому уже немає що ловити. На кухні в чашку капає вода, Бентежних дум лишилось небагато, І теплий сон у душу загляда, Та проситься у ній заночувати.[Приєднана картинка]

Купіть квіточок лотерейний...

Купіть квіточок лотерейний, Зіграйте з випадком в азарт, Пориньте в аромат єлейний, Відчуйте, як смакує фарт. Залиште на хвилинку смуток, Забудьте клопіт, слів сміття, Пригоди – вам, мені – прибуток Від тих, хто вірить як дитя.[Приєднана картинка]

Де ви, печеніги та кумани?

[Приєднана картинка]Де ви, печеніги та кумани? У які помандрували сни? Чом тепер тиняються тумани Там, де випасались табуни? Хто в річки дивитиметься сині? Хто звеличить сонце золоте? Хто свободи пісню в небо кине Й на аркані здобич приведе? Хто вас з цих країв нещадно витер? Не мовчіть, мов брили крижані!.. Та у полі тільки виє вітер,І стовбичать баби кам’яні.* кумани - візантійська назва половців

Пам"ятаємо,сумуєм,не забудемо...

[Приєднана картинка]Чорні круки знов летять над Україною,Знову плаче,надриваючись,душа...За усіх,що смертю лютою загинули,У цей день молитва лине в небеса.Через час і простір прориваєтьсяПовен відчаю,жалю й скорботи крик,Від якого вся земля здригається...Це ховає мати діток дорогих.Пам"ятаємо,сумуєм,не забудемо.Свічки пам"яті палають у серцях.Хай у вічності завжди їм світло буде,Душі зорями хай світять в небесах.Вічна пам"ять

Каламбур

Що зі мною коється?Що зі мною діється?Хочеться спинитись, А душу несе..Хоче їй щирості, Хочеться їй вірити..Омани боюсь..

Луни ходять городами...

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]

Ще був мороз. І терен ще не цвів...

Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.[Приєднана картинка]

"""

[Приєднана картинка] ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ... СКАЗАЛА ТО, ЧЕГО ТАК НЕ ХОТЕЛА... И ДАЖЕ В МЫСЛЯХ ДУМАТЬ НЕ МОГЛА, А ВОТ ОТКРЫЛА РОТ....И УЛЕТЕЛО... СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА, КАК ВОРОНЬЕ, И КАК МОГЛА ОБИДЕТЬ, ТАК ЛЮБЯ??? ПРОСТИ, ЛЮБИМЫЙ, ХАНЖЕСТВО МОЕ, ТЕПЕРЬ ВИНЮ ВО ВСЕМ ТОЛЬКО СЕБЯ... А ВСЕ РАЗЛУКА...И ПОТОК СЕКУНД, МИНУТ, ЧАСОВ И ДНЕЙ, НЕДЕЛЬ ПУСТЫХ. БЫВАЕТ ТАК ПРИДАВИТ - ВОЛКОМ ВОЙ, ПРИЖАТЬСЯ БЫ, НО НЕТУ РУК РОДНЫХ! ВОТ ЛОБЗИКОМ И ПИЛИТ ВСЕ ТОСКА, АЖУРНО ВЫРЕЗАЯ МЫСЛЕЙ РЯД, И Я...

Читати далі...

Мимолетная теза....

[Приєднана картинка]И лето убежит, наступят холода....С тобой расстались мы возможно навсегда.Забыть тебя навек никак я не смогуТы тоже вспоминай меня хоть иногда...Ты улетаешь прочь оставив в небе следЯ на земле одна. Тебя ведь рядом нет.Как мог любовь мою ты в шутку превратить,А чувства наши и мечты в полнейший бред......В сердце моем осталась боль на долгий строкТы не судьба моя, а ценный мне урок.Себя я вылечю, тебе сказать хочу:Что б счастье и любовь в дали найти ты смог.

Сонечко скік та скік...

Сонечко скік та скік, День потихеньку в’яне, Спить у березах сік, Соку іти ще рано. Котиться час униз, Сивий крадеться грудень, Тільки весна колись Ще неодмінно буде. Буде інакший рік, Будуть думки бездонні, Буде з берези сік Капати у долоню.[Приєднана картинка]