Мойсей Фішбейн* * *… і знову грудень… і грудневідні, нескінченні і марудні…і щось по них... і щось по грудні…і день по дневі, день по дневі…і знову бачити широкудорогу, серпень, сад у серпні…і поза ними дні нестерпні…і рік по року, рік по року…25 листопада 2011, Київ
[Приєднана картинка]До 200-ліття з дня народження Великого Кобзаря в обласній філармонії презентували книгу о.Михайла Пастуха «Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?»Цю книгу вже встигли назвати літературною сенсацією не лише Тернопілля, а й на теренах усієї України, адже такого грунтовного дослідження релігійного аспекту творчості Кобзаря досі не робив ніхто.У зв’язку з останніми трагічними подіями презентація розпочалася зі спільної молитви за загиблими на сході України. Отець...
Гамір міста столичного. Ноги… О!.. Огидно! Дно… Ти - на асфальті – Ти лежиш… Тротуар. І дорога – Автомонстри на ній, як на шпальті. Автолітери, -коми та –фрази, Глави міста столичного й фази… Ноги – над – повз – крокують. Байдужо. Ти – безхатченко. П'яний. Недужий. Безсоромний. Нахабний. На дні ти. Де дружина? Батьки? Твої діти? Твоє тіло в останню дорогу Проводжатиме хто? І до Бога Хто молитиметься? Щирі сльози Чи проллє над тобою, убогим...
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари, не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть. Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. Вдарив час, я душею повстала сама...
[Приєднана картинка]Тихий шепот раскалившихся ламп,Нарушает мой притворный покой,Пьяный танец меж ступеней и рамп.Пусть теперь им управляет другой.Будто всё это чужой страшный сон,Где все напрочь позабыли про суть,Я с душой хотел прожить в унисон,Но теперь, мне никогда не заснуть.Не отпустит в мир заявленных грёз,Твой далёкий запах сладких духов,Я считал, что грусть даётся для слёз,Но, по-видимому, вновь для стихов…© William van Warg
Згадки про узбережжя Звучить Dance of Angels & Horizon by Oystein Sevag Море… Білопінні хвилі Берег пристрасно цілують… Та ж не хвилі!!! – Білокрилі Янголи морів танцюють. Всі в туніках серпанкових, В бризках, променях ранкових Довгокосі, ніжнотілі, Ясночолі, легкокрилі Янголи священнодіють, Бога славлячи, радіють. Це - натхненне, поетичне Диво-Дійство екстатичне! ***** Аж до...
100 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича(Народився 5 жовтня 1909 , с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (тепер - територія Польщі) у сім"ї священника - помер 6 липня 1937, Львів)Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів західноукраїнських земель, викликавши багато суперечок своєю творчістю, він після смерті випав з історії української поезії. Поет, який прожив...
[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] І все-таки до тебе думка лине, Мій занепащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжчого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало,— Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже ...
"Пожалуйста, заботься обо мне" Марина Цветаева- Пожалуйста, заботься обо мне!Я вырвалась из замкнутого круга,В тебе найдя любовника, и друга,И принца на серебряном коне…Я вырвалась из круга «я-сама».Я самоутвердилась. Я устала.Возьми меня на ручки с пьедесталаГордыни, честолюбия, ума...Я самоотвердела. Я тверда.На мне не остается ран от терний.А я хочу быть мягкой, и вечернейЯ женщина. Я самка. Я – вода.Я слабая. Не баба. Мне слабо:Коня, и шпалы веером, и в...