Радість життя
- Все те, що приносить нам радість в цьому житті. Це можуть бути діти, домашні улюбленці, улюблена робота, красиві місця, приємний відпочинок, живопис, загалом все що радує нас і оточуючих. Бажано виставляти авторські роботи. "Якщо ви осягнули мистецтво радіти кожній миті, то ви навчилися багато чому." (Азад)
Мітки
Радість життя
Пошук
Пошук в архіві по фразі "поезія"
Чи будуть жнива в Україні? Розумнії жнива Шевченка?
Тарас ШевченкоНе нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й, співаючи, орю Свій переліг — убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися! Та посійся добрим житом, Долею полийся! Розвернися ж ...
- Богдан Бо
- 21.03.20, 17:38
Майже маніфест
І податок геройства, і мито страждань З нас здирають, мов шкіру старі пердуни. Я ж волію загинути в війнах кохань. А на інших нехай помирають вони. Гей, музики! До біса і марші, і гімн! Я найкращий парламент віддам за бордель. Я кохаю жінок, чисте сяйво колін, Недоторканість перс і волосся руде. А коли моє серце прохромить інфаркт І душа моя рушить між зір і комет, Бог у Книзі буття так опише сей факт: Що ти з нього візьмеш? Він був просто поет…” Про мене Бібліотека творів Василя...
- Ладимир
- 7.05.11, 13:38
Ван-Гог
Добрий ранок, моя одинокосте! Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю небо дивиться на Париж. Моя муко, ти ходиш по грані! Вчора був я король королів. А сьогодні попіл згорання осідає на жар кольорів. Мертві барви. О руки-митарі! На мольбертах розп'ятий світ. Я - надгріб'я на цьому цвинтарі. Кипариси горять в небозвід. Небо глухо набрякло грозою. Вигинаються пензлі-хорти. Чорним струсом палеозою переламано горам хребти. Струменіє моє...
- sestryncja
- 11.02.11, 20:22
А затишок співає...
А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть,— це завжди Колізей. І завжди люди гинули за віру. Цей спорт одвічний віднайшли не ми. Тут головне — дивитись в очі звіру і просто — залишатися людьми. Коли мене потягнуть на арену, коли на мене звіра нацькують, о, я впізнаю ту непроторенну глупоту вашу, вашу мстиву лють! Воно в мені, святе моє повстання. Дивлюся я в кривавий ваш туман. Своїм катам і в ...
- sestryncja
- 11.02.11, 19:44
Поет гуляє (За Г.Голкою)
Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.Моя прим. Прошу вибачення за незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"• Сіли в дружньому ми колій Кумановському Миколіналиваю чарку я,він говорить: – До холери!Я, аби не дати маху,теж кажу: – Пішов ти нахер!Не за себе п’єм – за друга,а за себе буде друга.Третя буде за Наталку,за Наталку і за палку.От якби лиш знати міру,скільки треба...
- VChmyriov
- 17.02.17, 10:27
Риторнель
Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31
- Акварель
- 27.06.16, 12:02
Він ніхто.
Він ніхто. Але тільки він поручКоли так потрібний хтось.Він ніхто, але тільки він притулитьпо-материнськи теплоКоли боляче усвідомлюєш, що матері нема.Він ніхто, але лиш він міцне плече підставитьКоли усвідомлюєш з болем, що батька нема.І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.Коли важко нести - піднесе.Запитає що їла, що пила, і чи тепло.І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.Якщо ж відталятися - наздожене.Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими...
- Rиsя
- 28.12.15, 02:05
Лiто 2014
[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] *** Червень червоно Плаче рясно малина Осипається ***** Осипається Літо мжичкою дрібно Зливами густо Крові й туги вродило Вщерть кіш – а ще півлIта *** Ще півлIта - пік ЛIта літA в розпалі Між смертю й життям *** Між смертю й життям Богом і Дияволом Жнива Зла й Добра 15.07.2014© Copyright: Марина Степанська Раздел: восток: рубаи, хокку, танка Свидетельство о публикации № 50565(всі фотографії - авторські)
- The Beauty!
- 21.08.14, 10:53
Ти - звичайнісінький
Ти - звичайнісінький. Негарний. Як тінь розбитого вінця, Але на вій своїх чагарник Ти все нанизуєш серця. А їх - багато. Так багато. Вони караються, живі... Чи то спокута, чи розплата, Та що отримали - ловіть! Ти - звичайнісінький. Безпечний. Ці очі - сірі, наче дим, Одноманітний почет речень, В яких - ні згадки про "завжди". Ти слів, які панянкам любі, Ніколи вчити не бажав, Та погляд твій - сердита згуба, Для снів і спокою - іржа. А усміх твій - такий...
- Alesanna
- 15.11.10, 22:06
