[Приєднана картинка] Ще палке гаряче літо по землі ступає, Щедро сонце з неба ллється світлими потоками. Скоро вже красуня Осінь до нас завітає, Тихо увійде до серця золотими кроками. Цілий рік воно чекає її, наймилішую, Щоб до себе пригорнути, пОдругу найближчую. Надзвичайною красою знов зачаруватися, І в її очах зелених зорею зостатися. У яскраві кольори світ розмалювати, І у вальсі золотому із нею кружляти. Стала музою для нього, найкращою піснею. Серце з Осінню...
[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]Не знаю, як ви, а я люблю "Золоту осінь". Це коли ще тепло, але вже не спекотно. Коли ще можна насолоджуватися ласкавим теплом, але ночі вже прохолодні. Коли достигають яблука, груші, виноград, горіхи. Щось є у цій порі таємниче, як у дитинстві. У душі відчувається легка тривога і думки про те, що після "Бабиного літа" вже буде тільки холод і надовго... Чомусь весна, літо і шматочок теплої, сухої осені пролітають так...
Не розпачливий зойк... із душі виліта. Не тужливе зітхання...  ...
А ви вже запаслись? У погрібець склали запаси? Ми скупились у продавця Поспішайте, там ще є що підкупити[Приєднана картинка]
Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім! Розверзлись небеса! Маленький бал стихій... Святкує Вересень прихід свій урочисто! 03.09.2010 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765
[Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка] *** Все начинается с любви... Твердят: "Вначале  ...
[Приєднана картинка] Сьогодні осінь закохалась у небо і цілий день з палкою ганяла хмари, що б ті не закривали неймовірно блакитні очі її коханого. Сьогодні осінь протирала сонечко, що б світло душі небесної гріло наше місто. Сьогодні осінь усміхалась, вона бігала і стрибала, як маленька дитина, ніби вперше, ніби востаннє. Так прекрасно... Вона холодним вітром блукала по вулицях, розмітаючи бруд, і піднімаючи листя вгору, ніби намагаючись торкнутись неба. В цієї...
Журилась під осіньМалесенька жабка:Уже потемнілаУ соняха шапкаІ жовтими сталиЛисточки у клена,А я іще й досіЗелена-зелена!..Л. ПовхТак от цієї осені не тільки малесенька жабка зелена-зелена, а й листочки і у клена, й у каштана та у багатьох інших... ЗЕлене-ЗЕлене... ні, я не про ЗЕ, я просто про природу, хоча... воно само якось спливає на думку...Згадую, кілька років тому ще у серпні почало жовтіти листя, а у жовтні вже облетіло - тоді вирішили, що тому що літо було спекотне й засушливе... А...
[Приєднана картинка] Відгомін осінньої рапсодії Все це було, а чи тільки здалося Нам, у міжчассі загубленим двом: Грала на арфі рапсодію осінь У переході між завтра і сном. Миті монетами падали долі – Квапились геть перехожі-думки. Тільки вітрисько - розхристана воля Весь розчинився у звуках легких Та кілька зірок, загублених літом, Тихо горнули проміння до струн. Чисту мелодію, в ніч перелиту, Ми смакували сп’янілістю дум. Раптом земне і небесне злился. ...