Люблю осінь. ВІД... і ДО. Від кінця літа, коли вдень парко і нічого ще не нагадує про ЇЇ наближення, але ввечері вже овіває прохолодою. Перші засохлі листочки нагадують, що і цього року ВОНА відбудеться. Дні стають коротші, вечори довші, ночі прохолодніші. Перші осінні дощі змивають ілюзію вічного тепла. Зручні капці і парасольки - невід'ємні ЇЇ атрибути. Каплі дощу на шибках, в калюжах трішки листя - от ВОНА і прийшла. Це лише початок, ще трішки яскравого сонця, ще трішки погожих днин.... Все...
щось якось не по осінньому тут у вАс [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]
...мелодія пісні в неспокої вітру -симфонія мови осіннього листя,танок що танцюють у спогади літа,кружляють у злеті висОко і швидко,лягають у зморі на землю у сні...віддалено літо в минуле імлисте -у казку, над обрій, в імжу, за тумани,симфонія мови осіннього листявиспівує пісню в холодне світання,фортецями хмари пливуть в вишині...хитаються сумно до осені віти,кричить у відлунні невидимий крук,журливою пісня в неспокої вітруі золотом листя спадає в зорю...
По гілках - золоті витинанки, Дощ мережить і небо, і землю. Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?.. 21.09.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)
Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути...
[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]  ...
Прочитав у блогах Ми-шутка та NELLI мальовничі вірші про чудову осінь
http://blog.i.ua/user/677370/3
...тепло осені таке лагіднесині-просині далі ладнимитрави хиляться в обрій мандрамистепом мріями безтуманнимигай із вІтрами у осяяннів злоті вітами спів оманоютихим сполохом річка звивистасумом-спомином в серці зливоюводи холодом дзвінко лунаминаче сходами до минулогосходом-заходом день у осенімрія лагідна в сині-просині...
[Приєднана картинка][Приєднана картинка][ Читати далі ]
[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]