Не лийте смуток

Не лийте смуток Вологі очі, Вас не помітять, Вас не захочуть. Й не варто, очі, Вогнем горіти, Вам кригу в серці Не розтопити. Не стати світлом У морі ночі, Тому прошу я – Вгамуйтесь, очі.21.11.2015

• rutzit
• 1.04.17, 20:00

Василь Симоненко.

Чому смуток з тобою поруч Часто ходить у світлі дні? Певне, є в тебе біль і горе, Невідомі зовсім мені. Хоч на щастя життя багате, Але кожну людину ждуть І печалі, і сум, і втрати, І не можна їх обминуть. Але к бісу цю мудрість убогу! І догадки під три чорти! Я бажаю, щоб всю дорогу, Все життя усміхалась ти. Щоб ніколи сльоза на вії Не світилася, мов роса. Хай же щастям завжди ясніє&nbsp...

Читати далі...

• Funny smile
• 15.12.10, 00:41

Ти - звичайнісінький

Ти - звичайнісінький. Негарний. Як тінь розбитого вінця, Але на вій своїх чагарник Ти все нанизуєш серця. А їх - багато. Так багато. Вони караються, живі... Чи то спокута, чи розплата, Та що отримали - ловіть! Ти - звичайнісінький. Безпечний. Ці очі - сірі, наче дим, Одноманітний почет речень, В яких - ні згадки про "завжди". Ти слів, які панянкам любі, Ніколи вчити не бажав, Та погляд твій - сердита згуба, Для снів і спокою - іржа. А усміх твій - такий...

Читати далі...

• Alesanna
• 15.11.10, 22:06

Шарль Бодлєр "Дві добрі сестри"

Гуляночка і Смерть- дві любоньки-сестриці: здоровим і губатим ушистко до снаги. Два черева в дранті, обидвонькі- дівиці: не знають, що таке вагітність й пологи. Поета-бабія родина ся цурає: до пекла шлях трима нещасний проститут. Віта` могила труп, а люпанар- гультяя. Постіль готова там, де дерева` ростуть. Лежати у землі чи в по`стілі валятись- соромитись одне, солодощі- жахливі. Жива допіро плоть, а тхне як мертва глина. Коли ж приспиш мене, заразо ти Гуляво? О, Смерте, утамуй мирті`в...

Читати далі...

• фон Терджиман
• 7.03.10, 21:45

Хто сказав, що коні не винні?!

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського. Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису. Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності. Вйо! КОБИЛА ВИННА Не любо - не слухай мене через силу, До лампи Некроту твоя похвала, Та дядько Микола рябу мав кобилу, І капосна раптом до лісу втекла. А там з'ясувалось - та шкапа феномен! Ну як про таку не складати пісні? Не здохлою впала і навіть не в кому - Забулася враз в...

Читати далі...

• Некрот
• 31.03.09, 21:07

Барабанные палочки

«Виноградную косточку в тёплую землю зарою, И лозу поцелую, и спелые грозди сорву…» Булат Окуджава. Под каждой строчкой,  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . прозвучавшее, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сквозит отчаянье... Куда ходили и каких дорог у мира, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вы сами выбрали? Оставить тленное,  . . . . . . . . . . Порой так сложно,  . . . . . . . . . . сложно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Разбирать предначертания... - ...

Читати далі...

• olorinel
• 19.02.09, 22:10

Теодор Крамер "Злодюжкина витівка"

. Тихенька вуличка була, кубло зміяче. За плЕчем -торбочка пуста... --СірнИки бачив? На гною висидів деньок- по хліб вечірній, дурачок. Тини диряві в хуторян- ніхто за хліб не докоряв. . -- Тому, хто мене зневажав, на стінці хату змалював, долонню креслення прикрив- рука здушила дім була: "Тепер ти в мене...вже проси... Сво`брата ближнього благай..." І Дехто хату обійшов- І Смолоскип припав на кош. . переклад з німецької...

Читати далі...

• фон Терджиман
• 11.11.08, 01:29

Спроба розширити межі українолюбові

Хочу опублікувати у нашому співтоваристві вірш Назара Федорака «Жадан». На мій погляд, ця поезія дуже точно відтворює процеси в українській літературі і якимось дивом-дивним зображає абсурд нашого буття, показуючи, що Україну можна любити, просто плекаючи слово та зберігаючи культурні традиції. Отже: ЖАДАН псевдолірична антипоема 1 Смеркає. На вулиці Мироносицькій в Харкові це відбувається на півгодини раніше, ніж, скажімо, у Львові. Така...

Читати далі...

• TatianaR
• 24.07.08, 13:17

Cпроба розширити межі українолюбові (продовження)

Жадан (продовження) 6 Від сучасного літ процесу – як від смерті – сховатись не можна. Ґендерні студії пані Забужко дістануть вас у женевському, вашинґтонському, а ще вірогідніше – бахмацькому туалеті. Те саме – з віршами Сергія і Тетяни Дзюб, зі статтями в «Літукраїні» Сашка Ярового, з аудіо записами Юрія Покальчука. Так далі жити не можна, вирішує десь підсвідомо Жадан, пакує манатки, плює на роботу і шурує кудись до забитого Нюрнберґа, де на нього чекають такі непересічні...

Читати далі...

• TatianaR
• 24.07.08, 13:10

Оксана

С Тобою не знаком настолько, Чтобы конкретно мог сказать... О том – какая Ты девчонка, И как Тебя мне описать. Ну, эти смелые, ровные ножки - Должное им надо срочно отдать! Чудная кожа упругой ладошки, Тебя так и хочется, поцеловать. В эти бездонные Ксюшины глазки, Без устали можно, как в небо смотреть. Вовке Ты даришь небесные ласки, Ему ...

Читати далі...

• Cherep
• 31.10.07, 23:00