Заримуймо нас в поему…

Заримуймо нас обох в поему! Твій гобой, моя віолончель Віршуватимуть Кохання - у рондель. Виринає спогад – хто і де ми… Певно, перші мешканці Едему Так дуетом грали - на дуель! Заримуймо нас обох в поему - Твій гобой, моя віолончель Гратимуть Кохання вічну тему У рондель, сонет чи ритурнель. А митець - Верховний Менестрель В партитуру впише всі лексеми. ...

Читати далі...

• The Beauty!
• 31.03.12, 07:45

вірші

І.Р. Добирати слова, котрі вітер все рівно розвіє, Обривати з дерев перламутрові бризки дощу, І сміятися, так, без причини, але до плачу, Щоб по новому чорною тушшю забарвити вії, І босоніж по місту гуляти дощем досхочу. Потім жити крізь жовтень: до тебе, тобою, по тобі. Поминальна веселка в мереживі жовтих беріз. Порожнеча. Недопалок. Осінь. Андріїв узвіз. Волоцюга у вицвілій і пошматованій робі Підбирає слова, що бруківкою котяться вниз…

• Анатель
• 15.01.09, 21:41

Край города тополина

Пам"яті баби Ящихи та діда Якова Край города тополина з світом розмовляє -Хто де їде, хто де лине - стріча й проводжає...Давно помер старий Яків, та баба Тетяна -Осталася тополею їхня донька Галя...Молодесенька Галина убита грозою -Зросла стрімка тополина їхньою сльозою.Струнка-ніжна тополина все...

Читати далі...

• оРай
• 6.12.14, 16:34

Жовтневої пори екзистенційний джаз…

Жовтневої пориРозкішні кольори -Форшлаги та морденти,СинкопАплодисменти! Акорди золоті,Арпеджіо багряні -Всі tutti й соло ті –Арфові й фортеп'янні – Жовтневих кольорівЕкзистенційний джаз…***А день вже постарів,За обрій втік від нас… 18.10.2012 © Copyright: Марина СтепанськаРаздел: лирика пейзажнаяСвидетельство о публикации № 15571

• The Beauty!
• 19.10.12, 09:46

...не плачу...

Спалахнуло - згоріло - зітліло... Димом в небо пішло. Схаменулося серце! А тіло - Загубило роздерте крило. Те, що зліва. А справа - тріпоче іще. Та з одним - не злетіти. І судомить, сочиться роздерте плече... Не смертельно. Буду ще жити! Притрусити попелом сивим Свіжу рану гарячу... Не ячіти над цим розривом... Я - сміюся! Не плачу! ...не плачу...

• Гал@ктика
• 16.12.09, 18:43

Бажання

Блаженно хочеться любові! З любов'ю хочеться блаженства, Бажання мрій і навіженства, І снів - гарячих й кольорових! І хочеться також мовчання. І тиші. Й вітру шелестіння. Світанків, спокою, зітхання, Днів з прохолодою. Й терпіння...

• Гал@ктика
• 20.12.08, 12:47

Вождь душу дияволу продав - Вірш.

Вождь душу дияволу продав, Коли до влади йшов. Й на червоному прапорі його Невинна наша кров. Кров мого народу. Нас все життя на обмані. На брехні навчали. І брехню ту чомусь Правдою назвали. І новоспечені вожді. Клялись на нашій крові, Що жити будемо краще ми, Що будемо ситі і здорові. І ми жили по таборах Ситі не волею. Хто в тюрмах, Хто у лікарнях. З тяжкою долею. Дмитро Дідківський 1998 рік. Російська версія цього...

Читати далі...

• ДДВ+
• 11.09.08, 22:11

Небо мжичкою…

Засіває дрібно мжичкою Небо землю. Ген, за річкою – Лаврська сонячна дзвіниця Свята жде. Страсна седмиця… 09.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика религиозная Свидетельство о публикации № 10526

• The Beauty!
• 9.04.12, 15:41

5 хвилин

Пять хвилин томуБув впевненний у тому,Що я тебе люблю,Мені ти кажеш, що не вірю.Пять хвилин томуХотів зробить щасливу,Тебе і долю я свою,Та це було аж пять хвилин тому...І я шукаю свою провину,Не вибачаю собі ні на хвилину,Бо втратити тебе - Це втратити повітря,На водній глибиніУ пів століття...Пять хвилин томуБув впевненний, що втративТебе і долю я своюТепер же я не вартий,Ні погляду твого, ані любові чистій,Що мав я усього ... пять хвилин тому...І я шукаю свою провину,Не вибачаю собі ні на...

Читати далі...

• NeFarT
• 8.12.08, 12:05

Цей незвичайний листопад

[Приєднана картинка]На все є в світі певний час, А нам його не вистачає. Вже стих жовтневий з листя вальс И ось листопад накрапає… Якийсь не звичний листопад З помірно-теплими вітрами Розносить кольори багать, Та потім гасить їх дощами. Дощі в цю пору вже рясні, Але чомусь ще досі теплі. Я, наче, у якомусь сні, Йду містом, без єдиних реплік. Тому й згадалася весна, Де сонце майорить привітне, Та з верби гілочка рясна... Вона в душі ще досі квітне. - Що маєш, осінь, на меті...

Читати далі...

• Lesovichok
• 2.12.19, 00:10