Ліна Костенко. Лірика, яка зачепила за живе...

************************************* Нічого такого не сталось. Бо хто ти для мене? Сторонній. Життя соталось, соталось гіркими нитками іронії. Життя соталось, соталось. Лишився клубочок болю. Нічого такого не сталось. Ти просто схожий на Долю. ************************************* Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити. Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви»....

Читати далі...

• Tynka
• 19.03.10, 20:11

ТИ – ЖІНКА.

персонально для Каsсандра на честь її дня народження, що був учора, а також для всіх жінок - мам, дружин, бабусьТи – дівчатко, маленька пустунка, Сміх – дзвіночок і зірочки – очі. Ти - троянда у пуп’янку, юнка, Мрії, радість, страждання дівочі. Ти - спокуса, шаленство кохання, Шепіт, стогін, ледь чутне зітхання. Ніжна, сильна дружина і мати; В тобі дух є, який не зламати. Ти – бабуня… І все від початку – Ти – пустунка, кульбабка-дівчатко… 08.06.2009 Copyright 2009©Степанська...

Читати далі...

• The Beauty!
• 8.06.09, 21:16

КАДЗИН. А.Драбрезір. Збірка віршів-танка (вибране).

Кілька слів від автора. Ця збірка має назву КАДЗИН. Так у Японії називають людину, що пише танка. Танка, - це форма японського вірша, який складається з п’яти строчок. Перша і третя містять пять складів. Друга, четверта та пята по сім. В сумі вони складають 31 склад, що нагадує «частушки», проте образність, алегорії, метафоричність та інші складові ніде так яскраво не виражені, як в українській мові. Саме тому, на мою думку...

Читати далі...

• drab
• 1.09.08, 21:47

Троянди й дівчата.

Троянди красиві квіти, Та стебла їх в колючках. Спробуй їх не обережно зірвати. З’являться рани на твоїх руках. Дівчата чарівні і ніжні. Та щирим будь з ними завжди. Бо серце твоє поранять. Залишиться шрам на віки. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114414/

• ДДВ+
• 30.08.08, 22:19

Подивіться як рвуться кайдани. (Вірш).

Подивіться як рвуться кайдани. Надоїло в рабстві нам жити. На нас рухаються танки. Тільки нас вже не зупинити. Хай наші сили не рівні. Нас нічим вже не залякати. За ВОЛЮ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. До кінця нам потрібно стояти. Скільки нас у бою загине? Скільки нас уже полягло. Тільки в рабство нас Вже не вернути. У імперію де править зло. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114312/

• ДДВ+
• 30.08.08, 11:59

Мені подобаються Люди..

[Приєднана картинка]Мені подобаються люди, які "ЖИВІ": Не брехливі, розумні, прямі Не руки - а крила, не сон - а казка. І словом лайливим не б'ють на поразку. Мені подобаються люди, що вірять, Які щоб пожать – перш за все посіють. Що можуть з тобой говорить не по чину. Не вірять пустому й шукають причину. Мені подобаються люди, з якими можна В своїх одкровеннях не буть обережним, Які надію дарують у без-вір'ї Коли...

Читати далі...

• Mykolaj_58
• 20.11.19, 13:34

У к р а ї н і

Посади деревце,Вирости дитину...Пригорни до серцяМатір - Україну.Пригорни до серця ЇЇ луки й ріки...Щиру і безсмертнуЗемлю яснолику. .........Ранами покриту, Слізоньками вмиту...Та святу й прекраснуЮну Діву світу! О.Райдуга[Приєднана картинка]!

• оРай
• 5.10.14, 21:19

Поезія Марії Ревакович

ПОРОЖНЕЧА — ЦЕ ДЖЕРЕЛО СПІЗНАННЯ [Приєднана картинка] наповнена тобою як листок раннім світлом у соняшний весняний день з думками про тебе вітаю сонце прощаюсь із місяцем і не можу спізнати розкриваю дні і ночі мов книгу яку треба прочитати і все це ...

Читати далі...

• Вишиваночка
• 1.08.09, 20:30

Варвара Черезова -Dictum factum

Dictum factum. Ілюзії всі до біса. Сон розрізаю безсонням на середині. Бачиш: не перли у жмені – зернятка рису. Бачиш: метелик складає крильцята сині. Вени просвічують – надто крихкі й холодні. В кутиках рота ховаю журбу і диво. Я відкладаю на завтра своє "сьогодні". Що мені ще… Моя мрія до болю сива. Дещиця сонця в очах. Закриваю очі. Так от навпомацки в стінах шукаю діри, Як мені вийти і впитися киснем? Зодчий Точно був катом. Ось так позбавляти віри… Dictum factum. Ілюзії всі до...

Читати далі...

• оxхAriyAхxо
• 2.06.09, 16:13

Паровані пародії Івана Гентоша

Іван Гентош - пародист, але не звичайний, як це прийнято, коли з вірша вибирають-виривають пару рядків сумнівного змісту та якості, а тоді на цьому ляпі будують пародію-знущання, зачасту досить образливі для автора поезій. Така літературна метода виховання типу електро-шокера. У шанованого пародиста Івана Гентоша метода зовсім інакше, тому що він є ДОБРИЙ пародист! І ще він добрий шанувальник поетичного слова. А разом то є ну дуже добре, коли пародист такий добрий, тому що він не паплюжить...

Читати далі...

• Богдан Бо
• 27.06.12, 17:50