Українська поезія
- Вірші українських поетів, вірші молодих авторів, гуморески, байки, громадянська лірика, поеми, поетичні шаржі, ...
Мітки
Українська поезія
Пошук
Пошук в архіві по фразі "поезія"
І зігрівались від обіймів душі...
"Я пропадаю без обійм твоЇх, без щирих слів, що щастям серце повнять, без вуст п’янких, що медом мене поять, моя душа холодна, ніби сніг. Порожній звук - відлучені серця, життя повз нас біжить, як пізній потяг, і в нім осінніх днів останній потяг, який ми не збагнули до кінця…"  ...
- Master
- 9.09.10, 17:05
Осінь
Розтріпані коси сумних оксамитових крон, Віддалено видно похмурість осіннього неба, Не треба, чудна жовта осінь, не треба Так стрімко летіти, немов навіжене метро. Недбало скидає листки відривний календар, В активі — пошарпані нерви, розладнані струни, Відлуння осінній неспокій, відлуння Старих і нових запитань — мов цілюща вода. О, щастя величне — у згоді з собою...
- Вишиваночка
- 24.10.09, 13:51
А. Драбрезір.ВІНОК РОЗВІНЧАНИХ ЦАРИЦЬ.Збірка Сонетів.(Вибране_1)
із Циклу "Розвінчана Цариця" * I * Я у небо злітав би, до Білого бога, Усі статки віддам, що зберіг на порі. Лиш скажіть мені люди, де є та дорога, Що про неї курличуть тужні журавлі. Я терпіння позичу на відкуп в Сварога, Помолюсь, як годиться, Ранковій Зорі. На далеких шляхах Судениці й тривога, Мого віку земного...
- drab
- 25.08.08, 06:19
Улюблене до 9 березня.
[Приєднана картинка]Т. ШевченкоЗ "Псалмів"Боже, нашими ушима Чули твою славу, І діди нам розказують Про давні кроваві Тії літа; як рукою Твердою своєю Розв'язав ти наші руки І покрив землею Трупи ворогів. І силу Твою восхвалили Твої люде, і в покої, В добрі одпочили, Славя господа!.. А нині Покрив єси знову Срамотою свої люде, І вороги нові Розкрадають, як овець, нас І жеруть! Без плати І без ціни оддав єси Ворогам проклятим; Покинув нас на сміх людям, В наругу...
- nolofinve
- 9.03.13, 09:29
Кохання з присмаком гірчинки...
Кохання з присмаком гірчинки... Солодка мить - мить забуття, Коли є лише ти і я.... А інше, якось не важливо, Все інше нехай зачека. Проте не довгі щастя миті. Ось тут ти був і вже нема. Бринить не прошена сльоза І те, що так зігріло серце Примарно по душі блука... І мучить навіть не чекання. Не від розлуки та сльоза. Безвихідь тужно огорта. Чому між нами стільки всього, Що серця стукіт завмира?
- Funny smile
- 17.11.11, 19:19
Забудь слова
Забудь мої слова і з пам’яті зітри - Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі! Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри, Де він палав, і сиплють снігом в очі. Байдужість, третій зайвий, поміж нами Мур нездоланний кам’яний звела. Вогонь дотлів. Холодними вітрами Зима дихнула, попіл снігом замела. 01.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)
- The Beauty!
- 3.12.10, 19:37
Я в серці маю те, що не вмирає
«…..Я в серці маю те, що не вмирає »Леся УКРАЇНКА[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, ...
- ANne*
- 7.11.09, 12:44
Білий і чорний колір. (Вірш).
Люди йдуть в ніч. Відходять в інші світи. Ніч темна, смерть біла. Лише два кольори. Білий і чорний колір, Символи зла й доброти. Білий і чорний колір, Різні два береги. Я не знаю навіщо, Але люблю чорний колір. І як світить в ночі зоря. Я люблю правду, А вона завжди зла. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/1
- ДДВ+
- 30.08.08, 16:59
Ж и в о п и с ь
Спой Красы нам суть, возрождая жизнь,Возвышая Путь, Дева Живопись.Гаммы тонкий строй... цвета дивный мир...Запоёт с тобой пренебесный клир*.Озари цветов неземным огнём, Открывая Новь - мира сказку в нём!Открывая Свет, что струися в даль,Где судьбы рассвет, где Небес хрусталь... Вознеси мечты, возвышая жизнь - Д е в а К р а с о т ы,Дева Живопись!..*Хор в храме А...
- оРай
- 18.02.15, 12:34
