Елена Степная. Вбивцям з сусідньої країни

Елена СтепнаяВбивцям з сусідньої країни Вам не хрумтить? Не коле? Не болить? Нормально йти? Не давить вам у ноги? Не ковзає? Не гнітить? Не свербить, ота уся в кістках людських дорога? Вбивали! Стільки, що нема куди писати дати й пам’ятні світлини. ГУЛАГ, Сибір, та Соловецька мить, БАМ, Біломорканал. Скорботні тіні своїх же закатованих людей. Але й ви досі тішитесь катами. Є хоч один, що встане поміж вами, як встав перед Пілатом іудей? Є хоч один, що скаже, все, як є?- «Голодомор створили, ми ...

Читати далі...

• ГалинаВ
• 23.10.15, 12:42

Як я тебе кохаю?

Як я тебе кохаю? Важко сказати – як... Бачу я небо раю В чистих твоїх очах. Сильно? Не знаю міри Сили ночей без сну, Ранків, без тебе – сірих, Днів, що без тебе – сум. Ніжно? Звичайно, ніжно. Палко? Шалено? Так. Шепче казкарка-вічність Про таємничий знак. Про королівські шати, Привиди давніх веж... Легко тебе кохати – Дихати легко теж. Наталка Шевченко (Очкур)

• Alesanna
• 15.11.10, 22:27

можливо, варто...

Лиш не насмійся! Не насмійся... З моїх незграбних слів. Краплинами життя просійся В печаль забутих снів. Пролийся паводдю у душу, Прорвися спалахом зорі... Я мертвий день поволі зрушу - І підпалю! Нехай згорить Печаль із вчора, сум із завтра, Безглуздя рухів і думок... Й, можливо, варто... справді - варто Зробить тобі назустріч крок.

• Гал@ктика
• 21.08.09, 20:48

Вогонь

-Бачиш, який! Він з'їдає моторошну темряву і зігріває твоє слабке тіло. Він дивиться тобі в очі, а ти з насолоджуєшся його танцем і тобі ніколи не набридне це. Вгамувати голод він тобі теж допоможе..... Їх було двоє - дорослий і дитина. Сиділи біля багаття, споглядаючи примхливі рухи золотавих, помаранчових та червоних полум'яних язиків та їли печену картоплю. Дорослий стиха, неквапно розповідав малому про небо і зорі, про землю і людей... І про Вогонь. -Не забувай лише його...

Читати далі...

• The Beauty!
• 29.04.09, 09:34

Дощ іде в стакан.

Дощ іде в стакан. Із пляшки вина. Люди всі сплять. Ніч. В завтра вранці вставати. Кому в п’ять, Кому в шість, Кому в сім. А мене манить у другі світи. В далечінь. Пора зайнятися своїм Ділом. Досить крейдою вже малювати. Пора знайти в житті своє місце. Треба пензлі у руки брати. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua...

Читати далі...

• ДДВ+
• 12.09.08, 09:17

З одного фужеру.

Не судилося нам разом бути. Такі вже в нас долі. Нам тепер у різні вікна. Світить місяць й зорі. Все що було, Все пройшло. Нам з тобою З одного фужеру. Вже ніколи Не пити вино. Не іти по одній дорозі. В дощ, під плащем одним. Не стояти, на одному порозі. Був вогонь, залишився дим. Все що було, &nbsp...

Читати далі...

• ДДВ+
• 27.08.08, 23:21

На узбережжі

Торкнутись ніби випадково,Тебе вдихнути наче бриз Той свіжий, сонячно-ранковий. Скупатись в сяйві оксамитнім, Хапати жадібно смак бризок. По вінця напоїти свої очі тим золотаво-млистим жаром, Зімліло простягнутись горілиць Під неосяжним небом літнім; В прибій вслухатись, що лоскоче, Відчути лоном його міць. Всім тілом всотувати хвилі Та борсатись з веселим шалом; Нуртуючій твоїй віддатись силі І розчинитися в тобі самітнім.... © Copyright: Марина...

Читати далі...

• The Beauty!
• 30.11.11, 23:05

Тричі мені являлася любов***

[Приєднана картинка] Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея, біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась друга — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня.&nbsp...

Читати далі...

• ANne*
• 3.11.09, 12:57

вірші

Я сяду під зірку сусідню – аби недалечко, Дивитимусь нишком як ти наливаєш у чашку Холодне і біле, мов сніг, молоко із глечика, А потім відкинеш на лавку сорочку клітчасту. І я простягну тобі вечір із флоксами, наче Для потиску руку. А ти засмієшся в жменю. Розтулиш долоню – а сміх утече й заплаче Густим зорепадом і згубиться між ячменю…

• Анатель
• 23.09.08, 10:12

вірші

Понад дорогою хрести, І ген мости, немов коти, Повигинали чорні спини над водою. А я іду хто зна куди, Ковтаю цигарковий дим, І вірна подруга гітара за спиною. Гуляє вітер в голові, Мої думки ледь-ледь живі Лягають римами на дно мутної склянки. Акорд зривається зі струн, В легенях вечір і тютюн, І не відомо, чи дотягнемо до ранку. Понад дорогами хрести, І більше нікуди іти, А за душею тільки осінь і мінори. І лиш мости, немов коти, Блищать очима з темноти, І облітаючі листки...

Читати далі...

• Анатель
• 21.09.08, 22:29