"Я ще не вмер..."

Прожебоніло в небі...-Пролетіли птахи,День розгойдавсь на гілочках дерев,Замріявсь соняшникВухасто - волохатий,Мабуть, він теж був зітканий з натхнень...Четвертий деньКартопельку копаєм -Вже стільки прози, що і сил нема!...І, все-таки, життя -П о е з і я тримає,А проза лиш - йому допомага!Сховалось сонечкоВ гілчастий візерунок,День, врешті, теж десь в вербах вгомонивсь... .................Вщерть стомлений - Даю собі рахунок:"Я ще не вмер, - раз...

Читати далі...

• оРай
• 31.03.16, 21:58

Ранок. Сонце. Бiля храму

Древня церква посивіла… Стятий хрест… "Кррра!" – чорна пані, Лиховісниця Сивіла, - "Каррр!" – пишається на бані. 18.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111190561 [Приєднана картинка]

• The Beauty!
• 19.11.11, 20:28

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день...

Читати далі...

• Mykolaj_58
• 15.12.20, 10:55

Гра фантазій

Фантазії живуть неначе діти - сміються, розмальовують світи. Не намагайся їм заборонити, бо справді тільки так існуєш ти.

• Ірина Сєдова
• 1.12.20, 05:55

Кожному котовласнику близьке й знайоме)))

Це вірш улюбленої письменниці моєї сестри, Ольги Громико. Талановита людина талановита багато в чому, і хоча вірші не її профіль - але цей буде до серця всім, в кого є не тільки кіт, а й просто будь-який домашній улюбленець)))Викрадено мною і передруковано ось звідси: http://volha.livejournal.com/719071.htmlНа фото - власне коти яким присвячено [Приєднана картинка]Кота заводят, чтобы кот Был маяком во тьме забот - Ты, например, забыл ключи, Сын в школе двойку получил, Прогнило у авто нутро...

Читати далі...

• Акварель
• 28.12.14, 03:29

Про книгу, котра трохи запізно потрапила мені до рук

[Приєднана картинка]У повсякденному вжитку відомим є вислів давньогрецького філософа-досократика Геракліта «Не можна двічі ввійти до тієї самої річки». Водночас філософи зазначають, що ближчим до першоджерела є дещо інше формулювання (за А. Г. Тихолазом): «На тих, хто входить до тих самих річок, набігають інші та інші води». Таким чином, отримуємо інакший відтінок значення: замість неможливості повторення певних дій або станів – змінність у межах одного явища; отже, в ту саму річку...

Читати далі...

• nolofinve
• 9.02.13, 18:04

Трохи лірики до Дня закоханих

Напередодні Дня закоханих раптом згадав,що в юності писав вірші. Ви скажете: хто ж їх не писав? І будете праві. Але, справа в тому, що якимсь дивом вони в мене збереглись... От, і вирішив скинути – раптом комусь сподобається... Твої очі Пам’ятаєш, насміхавсь над очима твоїми І казав, що не бачив очей таких зроду? ...

Читати далі...

• Shukach
• 10.02.11, 21:12

Літній день

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Скло проколов промінчик сонця, День літній зазирає у віконце - Солодкий, золотавий і духмяний, Терпкий, суничний, сонячний , рум'яний! Вирує дивне, неповторне літо!.. .................................................... &nbsp...

Читати далі...

• The Beauty!
• 1.08.09, 21:28

Я вранці голос горлиці люблю....

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]     [Приєднана картинка]Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...                       (Л...

Читати далі...

• _*N_
• 13.04.09, 08:55

Белых берёз кисея

Белых берёз кисея,Светлые неба глазницы...Боже, Ты радость моя,Сказка, что жизнью мне снится...Зимушка, падает снегТихо, свободно, прекрасно...Тонкой вибрации бег,Нежной, как детская сказка.Кружат снежинки, паря,Душу объемля покоем -Небо, природа, ЗемляВ сердце сияют любовью.Господи, славься во век,В дивной красы восхищенье......Небо, Земля, человекВ вечных гармоний свеченье!.. А.Райдуга

• оРай
• 4.12.14, 15:38