Українська поезія

Вірші українських поетів, вірші молодих авторів, гуморески, байки, громадянська лірика, поеми, поетичні шаржі, ...
40+ підписатися

Українська поезія

Пошук

Пошук в архіві по фразі "поезія"

Отпусти

Пегас на железной цепи бьется, в нем кровь кипит. Пол темницы разбит искры из-под копыт Выбраться не судьба - комплексы прячут ключ. Надежда, как лунный луч - призрачна и слаба. Как отпустить себя вдаль за предел миров, страхи и боль унять, вырваться из оков?

Сумна й красива хуртовина

[Приєднана картинка]Яка сумна й красива хуртовина !

Никогда ни о чем не жалейте вдогонку. Андрей Дементьев.

Никогда ни о чем не жалейте вдогонку, Если то, что случилось, нельзя изменить. Как записку из прошлого, грусть свою скомкав, С этим прошлым порвите непрочную нить. Никогда не жалейте о том, что случилось. Иль о том, что случиться не может уже. Лишь бы озеро вашей души не мутилось Да надежды, как птицы, парили в душе. Не жалейте своей доброты и...

Читати далі...

Не...

Не розпачливий зойк... із душі виліта. Не тужливе зітхання... &nbsp...

Читати далі...

Сон довжиною в життя.

Сон довжиною в життя. За життям криється смерть. Сон із життя в смерть. Не успієш і оглянутися. Сон із життя в смерть. Потрібно успіти проснутися. 1998 рік.

Червень. Вечiр

Червень. Вечір натомлено кліпа, Хмари купчаться мишачим військом Над величним собором Софійським. Тоне Київ у пахощах липи… Душе, плач та співай, тенькай щемно Від любові й захоплення світом, І від здатності палахкотіти, В лячне урвище летячи темне… Ніч замріялась в пахощах липи… Над величним собором Софійським - Почет сяючий, зоряне військо… Гірко й солодко серцю… Як сіпа! 10-13.06.2012 © Copyright: Марина...

Читати далі...

Василь Симоненко. Матері.

В хаті сонячній промінь косоНа долівку ляга з вікна...Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід. Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і...

Читати далі...

Мені сняться чарівнії сни

"Я б до нього приходила в сни, берегла їх від смутку й печалі, Я б летіла до нього в піснях, що дарує весна й солов’ї, Та чи буде він шепіт весни...

Читати далі...

Ти - мить...

Не мовиш "так", не кажеш "ні"... Ти - сон, що бачу уві сні. Ти - швидкоплинна літня злива,  Тебе впіймати неможливо. Ти - мить - ось є , і вже немає. Тебе схопити як - не знаю. Потік стрімкий, вогонь мінливий -  Тебе торкнутись неможливо... 05.06.2009 Copyright 2009©Степанська Марина (SMG) Всі права захищені [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]