Василь Симоненко. Дід умер.

От і все.Поховали старезного діда,закопали навіки у землю святу.Він тепер вже не встанеі ранком не підеіз косою під гору круту.І не стане мантачкою тишу будити,задивлятися в небо, як гаснуть зірки.Лиш росою по нім буде плакати житоі пливтимуть над ним непомітно віки...

Читати далі...

• Funny smile
• 28.10.10, 03:32

Василь Симоненко Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш, що ти — людина.Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні. Більше тебе не буде.Завтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди —Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе —Озера, гаї, степи.І жити спішити треба,Кохати спішити треба —Гляди ж не проспи! Бо ти на землі — людина,І хочеш того чи ні —Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина...

Читати далі...

• Funny smile
• 28.10.10, 03:12

До дня поезії. Чари ночі. /О. Олесь/

Олександр Олесь ЧАРИ НОЧІ Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В...

Читати далі...

• Tynka
• 21.03.10, 16:14

Вольному - Воля!

Хочу предложить в этот раз творчество родного для Меня человека. Это не все его произведения, но та малая часть которая может дать достаточное представление о Его творчестве.МолитваДе зійшлися земні і небесні чертоги, Час стирає усі сліди… Не суди мене ,Боже, строго – Я в тебе – Один… ВХОД НА ТВОРЧЕСКУЮ СТРАНИЧКУ

• Amig0
• 16.11.09, 21:42

Десь у світах...

Лицар у латах Із срібла зорі Меч золотавий З надії тримає. Мчить він крилато - День на порі, Погляд ласкавий Сонця шукає. Вітер огорне Тіло міцне, Здибиться мрія Стрілами щастя... Світ іще чорний - Та не засне, Він не посміє Легко так здатись. Вперто торує Здиблений шлях В пошуках злету, Істини, долі. Й схлипів не чує... Та десь в світах Кине монету Жеброму в полі.

• Гал@ктика
• 23.06.09, 19:05

Галина Гордасевич

Рожевий світанок, немов немовля, Беру в долоні, теплі і ніжні. Рости, маля! Міцній, маля! Ставай на уперті ніжки. І далі ми разом з тобою підем, Візьмемось удвох за роботу. Ти станеш високим і світлим днем, Пізнаєш смак втоми і поту. А згодом прийде задуми час: Бажання горіли та стихли. Ти голову схилиш до мого плеча Вечором сивим і тихим.

• Funny smile
• 29.10.10, 20:09

***

Моя — не означає: ти моя рабиня; Моя — не означає: я володар твій. Моя — ти радість, моя святиня. Моя блакить у вишині ясній. Моя любов, моя надія. Моя тривожна і далека путь, Де горе пополам і спільна мрія, Де подихом одним і подихом живуть.

• Funny smile
• 5.10.10, 16:20

Я не знала

Схаменутися! І піти - Лиш туди, де тебе не буде. Де не будеш ятрити ти Моє серце в роздертих грудях. Буде - світ навколо - і люди... Буде - сонце! І сміх - Удосталь... Буде чуйність, і чулість, й хто зна - Може, буде - Лиш тінь самоти. Ну, а ти - А ти... відійди! Відмежуйся від мене мовчанням, Щезни вмить З тим забутим коханням, Із життя мого геть піди... Сталось те, чого не чекала... Я свій біль у слова увібрала - І роздерла його на шматки! Я себе - сама! -...

Читати далі...

• Гал@ктика
• 16.01.09, 11:49

ВАСИЛЬ СТУС О земле втрачена, явися

[Приєднана картинка]ВАСИЛЬ СТУСО земле втрачена, явисяО земле втрачена, явисяБодай у зболеному сніІ лазурове простелися,Пролийся мертвому мені!I поверни у дні забуті,Росою згадок окропи,Віддай усеблагій покутіІ тихо вимов: лихо, спи!..Сонця клопочуться в озерах,Спадають гуси до води,В далеких пожиттєвих ерахМої розтанули сліди.Де сині ниви, в сум пойняті,Де чорне вороння лісів?Світання тіні пелехатіНад райдугою голосів,Ранкові нашепти молільниць,Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,І солодавий запах ...

Читати далі...

• Богдан Бо
• 5.09.23, 10:48

Пандемічне

Біль розриває. Я безпорадна. Скільки на світі залишилось нам? Хоч в цій реальності лячно та складно, страху я радість свою не віддам. Скільки вже можна страждати в неволі власних жахів й мерзенних хвороб? Доля влаштовує жнива у полі тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

• Ірина Сєдова
• 1.06.21, 06:58