Українська поезія

Вірші українських поетів, вірші молодих авторів, гуморески, байки, громадянська лірика, поеми, поетичні шаржі, ...
40+ підписатися

Українська поезія

Пошук

Пошук в архіві по фразі "любовна лірика"

Лиш дощ...

[Приєднана картинка] В місті сірому, наскрізь промоклому Ти стояв скам’янілим ангелом. У дощі, від жасмину солодкому, Так безжально вона вже танула. «Не чекай, – лиш крізь дощ усміхалася, – Не приходь більше в сни примарами», – Й просто зникла, а в серці зосталася Тим дощем з грозовими хмарами… Ти не був випадковим коханцем їй, А володарем мрій, що снилися, То чому ж тоді так в зливі глянцевій З рук твоїх вона вільно вирвалась? Ти так хочеш, щоб краплі пророчили, Що не ...

Читати далі...

Пахнуть світанки цілунків ваніллю

[Приєднана картинка] Ніжність долонь, теплота їх безкрая, Затишок щирих ласкавих очей … Як же тебе мені не вистачає В мареві днів, в напівтіні ночей… Пахнуть світанки цілунків ваніллю, Тільки такі недосяжні вони… От би напитись якогось чар-зілля Й стати сльозою цілунків отих. Плачуть дощами самотність і втрати, Біль оживає краплинами сліз, Та поцілунків твоїх аромати Їм не розмити дощам всім на злість. Навіть як скажуть, що це божевілля, Навіть якщо не здолати розлук, Я...

Читати далі...

Просто поруч побудь…

Не шукай ти, будь ласка, пусті й непотрібні слова І не трать на них митті такі дорогі й швидкоплинні. Лиш очима скажи, що іще наша казка жива І що наші серця її подихом б’ються донині. Ніжним поглядом ти доторкнись до повік, до плечей, До волосся мого… Лиш устами торкатись не треба, Зустріч – мить. Ти підеш, а я буду знов сотні ночей Лиш на тебе чекати, згоряючи зоряним небом. Подаруй мені світ веселкових і райдужних снів, У яких тобі йти більш від мене не буде причини. Лиш не...

Читати далі...

Я боюся

Я боюся брати олівець і паперу клаптичок найменший, бо в думках така бездумність вершить, що мораль зникає нанівець… Я боюсь писати в тишині навіть кілька слів із свого серця, бо у ньому вихором несеться божевілля грішних почуттів… Я боюся вже своїх думок, бо вони, не я над ними власна, бо від них моє сумління гасне й я стою над прірвою за крок… Я боюсь… тебе… в своїх думках… твого погляду ніжнішого за ніжність, твого подиху і губ солодку свіжість, твого дотику й усмішки на ...

Читати далі...

Я малюю нову сторінку

Я змішаю осінні барви у палітру усмішок-сліз, лиш не буде у ній вже фарби, що по тілу як струм наскрізь, лиш не буде у ній відтінку, що тобою наповнить світ – я малюю нову сторінку, де невидимим став твій слід. Я не хочу тебе змішати з жодним кольором інших фарб, і не треба мені кричати, що розпусний цей колір зваб. Я не хочу тебе ділити з жодним пензлем осінніх нот, хоч не смію тебе любити, а краду тебе в долі знов і малюю цей світ без тебе, залишаючи лиш собі колір грішно...

Читати далі...

В ритмі бажань

Очі твої все ближче, губи все нижче й нижче – трішки не сміло ти ще ніжно цілуєш так… Я в божевіллі тону, струм мов по тілу всьому, п’ю відчуття без втоми грішно-терпкі на смак. Руки усе сильніше «хочу» на тілі пишуть… в сонних акордах тиші серця спинився стук… Солодко так по венах пристрасть тече шалена, долі сплелись напевно в дикім сплетінні рук., Сльози спокус в волоссі, ласки незнані досі в ритмі бажань відносять десь за межу… Ти мій, Ти тільки мій сьогодні...

Читати далі...

Я бачила...

У ніч коли поруч із правдою На грані любов без тривог Я бачила зірка як падає В долоні закоханих двох, Як вітер стихав в напівподиху, Щоб мрій не сполохати мить, Щоб губ не спинить в напівдотику, Яким усе тіло горить. Я бачила блискавки промені, Що щастям пронизують світ І зір океани нескорені, Які звуть звабливо в політ. Я чула, як місяць нашіптував Ледь чутно кохання мотив, В цю мить цілий Всесвіт любов’ю став, Бо поруч зі мною був ти...

Твої слова

Твої слова - мелодії дощу, У них покоїться надія.Я смуток свій на волю відпущу, Прочахле серце відігрію.Твої слова - це плетиво із див, Палаюча огненна ватра.Ти у мені вчорашню розбудив -І я повірила у "завтра".Твої слова... Їх чую знов і знов.Яке солодке те "кохаю"...Пірнаю з головою у любов - Чи ж випливу, чи ні - не знаю)

Чекаю

За вікном плюс чотири. Сніжно.Я так хочу думки зігріти,пригорнутись до тебе ніжноі сховатись від всього світу,заварити міцної кавиі з ковточками оживати,відчувати весни октавиу зимових піснях-сонатах.За вікном плюс чотири. Сиро.Я так хочу зігріти душу,посміхнутись від щастя щироі забути про слово "мушу",як ніхто на землі не смієзакохатися до без тями,заспокоїти сни і мріїрозтривожені холодами.За вікном плюс чотири. Вітер.Я так хочу зігрітись... Знаєшіз останніх сніжинок-літеря тобі...

Читати далі...

Як скучила!

Ну привіт, мій хороший… Нічними шляхами Ось і знову зустрілися ми на папері… Відчуваєш – знов запах дощів в атмосфері… Я вже скучила так за твоїми словами… Відчуваєш? Знов літніх ночей аромати Чебрецями, волошками, маками п’яні… Як же добре тонути в твоєму бажанні, Що в гармонії звуків зуміла я вкрасти… Як живеш? Чи блукаєш як я серед неба, Коли місяць палаючий зваблює зорі, Коли пристрасті стільки в нічному просторі, Що у полум’ї топиться стежка до тебе?! Як же скучила я за...

Читати далі...